Любов, Дошка і море

Глава 23. Закохалася

- Як ти себе почуваєш? - запитала Соня, виходячи на балкон о сьомій годині ранку. Люба стояла, спираючись руками на огорожу, та з блаженним виглядом підставляла обличчя сонячним променям. З моря тягнуло прохолодою, хотілося скинути з себе одяг і злетіти вгору, пірнаючи в це прозоре небо.

- Сонце, - замість відповіді промуркотала хостес. - Під сонцем все згорає. Почуваюся я відмінно.

- І як ти взимку живеш?

- То взимку ж теж сонце є, - здивувалася подруга. - Не настільки яскраве, часто й густо за хмарами. Але воно ж нікуди не дівається. Слухай, ти не пам'ятаєш, випадково, що я вчора наговорила про якості хлопця, який мені потрібен?

- Пам'ятаю, - кивнула Соня. - Ти казала, що тобі потрібен лицар, який буде піклуватися про тебе в хвилини слабкості та морального виснаження, а ще, що тобі потрібен партнер, готовий рівноправно працювати над стосунками та спільним життям разом із тобою.

- Справді? - здивувалася Люба. - Цікаво. Це треба обміркувати тепер уже на тверезу та збалансовану голову. Побігли купатися?

- Там цей, - Соня натякнула на Ігоря.

- То й що? Боятися його тепер все життя? - весело запитала хостес. - Ми удвох, зараз ранок, людей багато. Дімку, раптом що, викличемо.

- А вчора чому не викликала?

- А вчора все занадто несподівано сталося. Але тепер вже я готова. Тобі, до речі, дякую, що викликала.

- Я на нього випадково на першому поверсі налетіла.

- Вдало налетіла. Побігли купатися, поки ще сніданок не сервірували.

Море було таким же прозорим, як і небо, в яке Соні ще двадцять хвилин тому хотілося пірнути. Шкода тільки, що голяка тут не поплескаєшся. Люба влетіла у воду з розбігу, з гучним вереском, немов маленьке дівчисько. Соня глянула на неї з усмішкою, за ці дні подруга жодного разу ще подібним чином не поводилася. Кроків за двадцять від дівчат на пляжі одягався після ранкового купання однокласник подруги, якого Люба чомусь не помітила. Хлопець теж глянув на хостес із посмішкою, а потім подивився на свій наручний годинник і скривився. Соня простежила за ним до виходу з пляжу - парубок часто озирався на її подругу та посміхався про щось своє. Сонце кидало руді відблиски на його темне волосся, вже очевидно підсохле після води.