Дорогоцінні Емоції. Восьма

Розділ 21

Божественний аромат, що народився десь на першому поверсі, просочив, напевно, кожен міліметр похмурого будиночку Грегорі. Домашня їжа.

Я йшла за Рейвен темними коридорами, час від часу спираючись на стіну. Ймовірно, світло не вмикали, щоб не привертати зайвої уваги. Штори на всіх вікнах, крім того, що було в моїй кімнаті, були задвинуті так щільно, що всередину не міг пробитися навіть промінчик місячного сяйва.

Їдальню від сходів відділяла арка. В передпокої танцювали тіні від свічок. Ми зайшли в невеличку кімнату, що мало не тріщала по швах від кількості людей. Марлі та Сенер допомагали мамі накривати на стіл. Пітер і Адріан, як завжди, про щось сперечалися з Мерліном, а Даррен та Кай намагалися вкрасти смаколик з тарілки.

— Хлопці, потерпіть!

Мама з силою опустила на стіл курку, і хлопці негайно прибрали руки, боячись залишитися без пальців. Ми з Рейвен сіли на стільці, а мама стягнула з сорочки передника.

— Всі до столу!

Марлі з Сенером кинулися до вільного місця поруч зі мною, та Адріан випередив їх, не даючи можливості заперечити. Поки друзі, бурчачи, влаштовувалися навпроти, хлопець усміхнувся і підморгнув. Мама сіла з іншого боку, перед цим поцілувавши мене в скроню. Мерлін сів на чолі столу, а навпроти нього на стілець опустився Пітер.

Цікаво, курка, що притягала погляди всіх присутніх, стала жертвою саме його рук? Стіл був завалений смаколиками, сумніваюся, що всі вони були результатом старань моєї мами. Як би сильно не любила цю жінку... та готувала вона геть паскудно. Її руки могли прикластися хіба що до приготування картопляного пюре.

— Дуже смачно! — промимрила я, закидаючи до рота шматочок овочевої запіканки.

Скільки ж це я не їла? Після секундного мовчання усвідомила, що до цього моменту інші тихенько очікували на мою реакцію. Мама з Марлі гордо усміхнулися, а Вартові нарешті накинулися на їжу.

Коли тарілки спорожніли, мама витягла з печі пиріг і, розрізавши його, поклала кожному по шматочку.

— Сенере, припускаю, це справа твоїх рук. — Я тицьнула в нього морквяним пирогом, і мама згодно покивала.

— Що тут скажеш... Трохи магії повітря, безмежної любові до кожного з вас і одна морквина. Вуаля!