Вигнанець. На Чужині

Розділ 9. Позначки на Піску.

Мамаю не спалось. Ніч була тепла, віяло ласкавим вітерцем. Він сидів дивлячись на море, що вкотре невдало брало штурмом пісок. Так і Мамай: вкотре невдало брав штурмом...

Брав штурмом що? Спроби повернутись? Спроби зробити хоч щось правильно?

Здавалось, все його життя це одна суцільна смуга невдач. І хоч бували перемоги, з котрих Мамай дивом виходив живим, але після них знову приходили невдачі. Він думав, що вигнання тяжке покарання? В порівнянні з рабством це ніщо, дар Господній!

Тепер же він за ціле море від берегів рідної землі. Сам, один на чужині. Ніхто не цінує те, що має, доки не втратить.

Чи думав Мамай втекти? Звісно думав, але як? В Руга багато озброєних людей, а в них лише палки та каміння з недисциплінованими дикунами.

- Чому ти відмовився, козаче? — Гро-Мор сів на піску біля нього.

Мамай промовчав. Гро-Мор сильний воїн, віч-на-віч він становить неабияку загрозу для виснаженого і знесиленого Мамая.

- Ти не віриш в наш задум?
- Не вірю. І в те, що ти залишиш нам життя теж не вірю.
- Ми не ви, козаче, — засміявся Гро-Мор. — Ми величний народ з щирою душею і непорушним словом..
- Ви дикуни, що хочуть лише вбивати! — перебив Мамай. — Ну, накинься на мене і доведи мої слова!

В Гро-Мора заграли вилиці. Він стиснув кулаки, але не рушив з місця.

- Ми не дикуни! — гаркнув він. — Ми воїни, що виживають з самого народження!
- У вас перенаселення, ви не вмієте нічого вирощувати, а наших послів ви повертали назад по шматках. Скільки дітей доживає до того віку, коли стає чоловіком?! Скільки взагалі виживає? Мовчиш?! То ж знай, що це і є ознаками дикунства. Відкидати будь-які спроби цивілізації допомогти вам.
- А собі ти можеш допомогти? — Гро-Мор говорив на диво спокійно. — Ти, цивілізований, наш! Ти в рабстві в іншого "цивілізованого" народу. Ще й не хочеш допомогти.

Він встав, плюнув на пісок поряд з Мамаєм і пішов.

- Я не казав, що не хочу вибратись. — кинув йому навздогін Мамай. — Просто мені не подобається те, що ти задумав.
- Звідки ти знаєш, що я робитиму?
- Ти дикун зі сходу, передбачити тебе буде не складно. Було б в Руга більше мізків, він би давно тебе прибив до частоколу.

Гро-Мор не відповів нічого. Він копнув ногою пісок під ногами й пішов геть.
Мамай продовжував вдивлятись в далеке море. Іноді він брав палицю і водив нею по піску. Тоді дивився в небо на зорі, але сьогодні їх не було видно.

Гро-Алор безцеремонно всівся поруч. Він мовчав деякий час, а тоді гримнув Мамая кулаком в плече.

Козак повалився на бік. Вони переглянулись і одночасно зареготали.

- Чому ти постійно дивишся вдалину, Мамаю? — запитав дикун. — Мрієш відростити крила і перелетіти це бісове море?
- Швидше відростити зябра і перепливти.
- А більш приземленого способу немає?
- Є, але ти мені заважаєш.
- Ти лише витріщаєшся на воду і черкаєш палицею по піску.
- Я рахую.
- Рахуєш?
- Так, тож не заважай!

Гро-Алор придивився, але нічого не зрозумів. Дикуни не знали, що таке години, хвилини. Якихось сто років тому, козаки теж не знали, доки в Чигирині гетьману не показали модель пісочного годинника з островів султанату. Козаки швидко опанували тоді науку. Тепер Мамай відтворював усе це в пам'яті.

- Як Джалалій? — Мамай поставив ще одну позначку на піску.
- Вже не такий гарячий, як був. Може і видужає.

Мамай знову промовчав. Підрахував кількість позначок: до світанку ще далеко. Проте він знав, що ночі тут коротші. А значить: часу в них буде менше.

- Гро-Мор не відчепиться від тебе. — знову заговорив дикун. — Ти єдиний знаєшся на кораблях. Хочеш, чи ні, а тобі доведеться мати з ним бесіду ще раз.
- Вже мали, і ти чув чим все завершилось. Що ти про це думаєш?
- Думаю, що ми не такі дурні, як ти нас виставив. Думаю, що ти просто тягнеш час, щоб виторгувати хороші умови. Гро-Мор теж так думає. Він хотів запропонувати зберегти тобі життя, але ти вчасно почав кидатись звинуваченнями. Наступний раз він запропонує щось краще. Або вб'є мене чи Джалалія, щоб довести, що не жартує. Я не розумію, що ти рахуєш, Мамаю, але рахуй гарно, бо наші життя висять на волосині.

Мамай залишив його слова без відповіді. Палиця намалювала ще одну позначку на піску.