Вигнанець. На Чужині

Розділ 22. Фаринг.

Мамай бачив лише її силует. Постріл повторювався щомиті. Дошки під її тілом повільно розходились. А тоді сон зник. Мамай прокинувся. Перевірив пістоль під собою.

Краще взагалі не буду спати — вирішив козак.

Більше очей він не зімкнув.

***

На світанку Мамай зі своєю командою йшли по пристані. Всі були озброєні зі зброєю в руках. Ніхто не мав завадити. Гро-Алор та Джалалій йшли обабіч. Почуте вчора змусило Мамая з більшою обережністю поставитись до всіх подій...

***

- Де Мамай? — голос належав Фарингу.

Мамай почув тріск битого скла. Щось впало зі столу. Ще щось розбилось об стіну.

- Ти що собі дозволяєш?! — заволала Шафо.

Залунав постріл. Вереск Шафо, щось тяжке гупнуло на землю. Мамай міцніше прилинув до стіни. Тінь повністю ховала його. Навіщо Фаринг привів стількох людей задля нього одного?

- Наймеш собі іншого охоронця! — презирливо сказав Фаринг. — Що ти йому розповіла?!
- Нічого. Але він знає. А не знає, то здогадується. Потрібно щось робити з Лео та Аресом!

Ще один постріл. Цього разу Шафо не верещала. Знову впало щось важке.

- Зробимо, не переймайся.

***

Гро-Мор зі своїми людьми вийшов йому на зустріч. Ці теж були озброєні. Обидва натовпи зупинились за десяток кроків одне від одного. Дерев'яна пристань під ними загрозливо прогнулась.

- Далеко зібрався, Мамаю? — запитав Гро-Мор під регіт своїх людей.

Такі були правила. Суперника потрібно було принизити перед своїми людьми...

- Тобі не вистачить мізків дослухати! Ти заснеш, почувши стільки незнайомих слів.

Тепер реготали його власні люди.

***

Мамай дочекався поки Фаринг вийде з закладу мадам Шафо. Він суворо заборонив палити будинок, чи завдавати шкоду "майну".

- Через кілька днів тут буде новий власник.

Його люди схвально загукали. Далі вони зі смолоскипами розбрелись, поки не прийшов Арес зі своїми людьми. Ті розбиратись не будуть. Зграя Фаринга розсипалась на менші та розбрелись в пошуках пригод. Козак не дуже турбувався стосовно них. Деякі могли й не впізнати його, чи не знати козака взагалі. В Затоці Ворона, як-не-як, жило багато людей.