На ніч їх загнали в сарай і зачинили ворота. Видно Руг щось відчув і став обережнішим. Рабів з кожним днем було все менше. Багато за словами Гро-Алора, сідало в човен і пливло геть.
Джалалію вже було краще. Вузькоокий вже сидів сам і жадібно з'їдав залишки їжі, котрою поділився Мамай.
Гро-Мор перешіптувався зі своїми людьми. Гро-Алор невдоволено дивився на них.
- Вони спочатку розберуться з нами, — об'явив їм з Джалалієм. — Краще б тобі, Мамаю, придумати, як нам вибратись.
Козак лише глянув на Джалалія. Той ствердно кивнув: я могти іти.
Козак кивнув у відповідь і піднявся. Він швидко переступав сплячих рабів.
Наблизився до Гро-Мора. Ватажок дикунів здивовано глянув на нього.
- Хто з твоїх людей найбільш кровожерливий?
Гро-Мор кивнув на одного зі своїх. Ним виявився молодий юнак з лисою головою і чорними татуюваннями на лиці. Його очі були червоні, немов налиті кров'ю.
- Як тебе звуть? — запитав Мамай.
- Він німий. Ми так і звемо його.
- Німий? — здивовано перепитав Мамай.
Той лише ствердно кивнув, всміхнувшись та показавши ряд жовтих зубів між яким стирчав рожевий обрубок язика.
Мамай поглянув на Гро-Мора, міркуючи, чи варто йому довіряти.
- Трясця твоїй матері, козаче! — не витерпів той. — Чого ти темниш?
- Якби я попросив відкрити ворота і підпалити ту рослину, що збирають жінки, твої люди змогли б це зробити?
- Припустимо.
- Добре, тоді умова така: ми спустимо корабель на воду, коли все горітиме.
- Значить ти таки з нами?
- Це ви зі мною.
- Але що тоді робити з охороною Руга?
Мамай глянув на Німого. Всміхнувся, дивлячись в криваві очі того. А тоді ударив того кулаком в лице.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вигнанець. На Чужині
FantasyПродовження довгоочікуваного циклу козацького фентезі. Мамай отримав те, чого хотів. Лист з амністією підписаний самим гетьманом. Але в той день, коли козак покинув січ - він втратив найдорожче. Свободу. Разом з Мамаєм та його новими друзями ви відп...
