Вигнанець. На Чужині

Розділ 12. У Полум'ї.

Руг дивився на них з неприхованою жалістю і презирством водночас. Мамай таки недооцінив Німого. Бився той, як дикий звір. Синців на лиці Мамая було вдосталь, щоб лице злилось з синім морем. Вони сиділи в кабінеті Руга. Що впадало в очі, це несмак з невміло підібраної розкоші. Дивно, що той взагалі міг платити своїм людям, викидаючи статки на золоті чашки, чи посріблені пера для чорнил. Руг сидів за столом, поклавши на нього ноги. В роті він тримав люльку з котрої клубами підіймався сивий дим.

- Я, здається говорив про речі, — він випустив кільце з рота. — Говорив, що я вирішую, що і коли ви будете робити? Говорив?

Раби промовчали, схиливши голови.
Руг глянув на охоронців, що стояли обабіч дверей.

- Одного з вас ми використаємо, як мішень для стріл. Давно хотів навчити синів стріляти з лука. Питання лише: що робити з іншим?

Раби знову промовчали. Мамай подумки кляв Гро-Мора за те, що він зволікав з підпалом. Коли все почнеться, їм треба якомога хутчіше дістатись до корабля. В Руга багато озброєних людей, тож передбачити наслідки бійні не було можливості. А якщо ще ті два вовкодави спустяться з прив'язі...

- Чому ви побились? — запитав Руг. — Пророк велить мені бути справедливим господарем, тож перед тим, як стратити когось з вас, я все ж зроблю по справедливості.
- Він перший на мене напав! — збрехав Мамай, вперто ігноруючи здивований погляд Німого. — Хочете, я покажу?

Він піднявся з крісла. Охорона сіпнулась, але Руг лише ліниво кивнув. Його веселили спроби Мамая виправдати себе.

- Значить йду я собі до свого місця... — почав козак.

Його слова потонули в загальному шумі. На дворі хтось метушився, а тоді нічну темряву освітили язики полум'я.

Охоронці на мить втратили пильність. Лише на мить, але цього вистачило.

Лівою рукою Мамай ударив найближчого в кадик і ногою в пах. Той з несподіванки схопився за шию і зігнувся навпіл. Мамай потягнувся до шаблі. Інший охоронець кинувся до нього, але на поміч прийшов Німий. Він наскочив зненацька, впившись зубами тому в шию. На стелю бризнула кров.

Мамай вихопив шаблю й ударив руків'ям охоронця в тім'я. Той протяжно застогнав і повалився на землю. Німий вихопив зброю в іншого, вже мертвого, але він все ще намагався перекрити рану.