On the nature of daylight (UA). Про світло дня

Глава 5

Драко понуро сидів за обіднім столом. Мати кидала на нього похмурі погляди, але він все одно не міг змусити себе посміхнутися. Освітлені канделябрами, тіні на його вилицях були глибокими й темними. Він відчув легкий укол провини, знаючи, що він не єдиний, хто сидить тут жалюгідний, і підвів погляд, щоб побачити, як блакитні очі його матері зісковзнули з нього, коли вона штовхала горох на своїй тарілці.

Він швидко відвів погляд, і його погляд зупинився на порожньому стільці в чолі столу. Зазвичай його батько сидів там і попивав келих бурштинового віскі чи криваво-червоного вина, щоб відсвяткувати вечір. Однак цього року порожній стілець лише змусив Драко втратити той маленький апетит, який у нього залишився. Його виделка застукала об блюдо, коли вона впала.

— Драко, — голос його матері прозвучав тим самим тоном, яким вона розмовляла з ним у дитинстві. Драко закотив очі й не дивився на неї. Натомість він тупо дивився у свою тарілку з ледь торканою їжею. — Доїдай.

— Я не голодний. — пробурмотів Драко й потягнувся до келиха з вином перед собою.

— Тобі треба їсти, любий, — продовжила Нарциса.

— Я сказав, — Драко зробив паузу, коли край келиха вперся в його нижню губу. — Я не голодний.

— Ти схуд, —тон Нарциси змінився. — Це мене хвилює...

— Я вже не дитина, мамо! — Він огризнувся й подивився на свою матір.

Вона трохи підстрибнула на своєму стільці від його раптового спалаху. Драко відчув ще один укол провини, коли в її темно-блакитних очах на мить промайнув біль. Він зробив великий ковток вина, щоб заглушити його.

— Не приставай до хлопчика, Ціссі, — урвався хрипкий голос його тітки.

— Не кажи мені, як виховувати мого сина! — відповіла Нарцисса, повертаючись до старшої сестри.

Белатриса, її чоловік Родольф і його брат Рабастан були гостями в маєтку. Або, принаймні, так їх називала його мати. Троє каторжників-втікачів все ще переховувалися від Міністерства та знайшли притулок у родовому будинку Малфоїв. Він ніколи не знав, як зростала його тітка, але чув розповіді про її вчинки, а роки в Азкабані, мабуть, лише погіршили її психічний стан, наскільки він міг судити.

Його батько не був у захваті від того що їм потрібно віддати четверту частину маєтку, але зробив це за заповітом матері. Однак без Люціуса як головної сили в домі Белатриса виходила за межі своїх прав, і Драко чітко бачив за столом напружену атмосферу між його матір'ю та її сестрою.