On the nature of daylight (UA). Про світло дня

Глава 13

Драко схопив пляшку Огдену з Щезальної шафи й зачинив її. Йому все ще не вдавалося переміщати живі істоти, але принаймні він міг отримувати стабільний запас алкоголю. За кожну пляшку Боргін брав з нього величезну суму, але віскі не закінчувався, і йому більше не доводилося покладатися на Тео, щоб провезти його контрабандою.

Ці дні вони з Пансі влаштовували справжнє шоу зі свого сексуального життя, і це почало турбувати Драко. Він би хотів, щоб у нього ще були трусики Ґрейнджер. Він хотів поринути в них, оскільки це було найближче, як він міг наблизитися до неї за ці дні. Вона провела останній тиждень, ігноруючи його й уникаючи всіх своїх звичайних відвідин. Він знав, бо перевіряв. Одержимо.

Витягнув пробку і кудись викинув. Що завгодно. У Кімнаті прихованих речей уже панував безлад; одна або дві пробки не мали значення. Він підняв пляшку й дозволив вогненному опіку обпалити йому горло, а потім витер рота тильною стороною долоні й скривився, поки лікер не потрапив у кров і не ввібрався в мозок.

Так було краще.

Він шкодував, що не міг побачити цілковитий шок на її милому маленькому личку, коли вона знайшла трусики. Можливо, він більше не буде префектом, але Пансі була більш ніж готова сказати йому пароль до лазні в надії, що він приєднається до неї. Коли Драко помітив Ґрейнджер, що мчала коридорами, він не міг не піти за нею.

Він ледве міг контролювати себе, коли дивився, як вона роздягнулася й занурилася у воду. Він проклинав переливчасті бульбашки за те, що вони приховали від нього її тіло, і думав, чи помітила б вона, якби він застосував кілька заклинань зникнення, щоб їх розрідити, вона стерла всі думки з його голови, коли її рука рухалася під водою.

Спостерігаючи за тим, як Ґрейнджер трахає себе, з-за полиці з пухнастими білими рушниками, в якій він ховався, він намагався втриматися й не кінчити на підлогу, але вона не поспішала. Невеликі вдихи та пронизливий стогін були найпрекраснішою формою тортур, яку він коли-небудь переживав. А потім... вона назвала його ім'я. Його ім'я.

Вона не довіряла йому, але вона трахалася з ним. Чудово, вона все ще його.

Спускаючись у підземелля, розмахуючи пляшкою в руці. Він міг отримати покарання? Так. Він це турбувало? Ні. Зараз він не дбав ні про що, крім того, щоб знову змусити Ґрейнджер переспати з ним. Він зробив ще один ковток і відчув, що горить, але горить не вполовину так, як вона. Раніше він скаржився на те, які вона викликала у нього почуття, але виявив, що майже... сумує, як вона обпекла його душу.