Чи це кохання

У кожного різні шляхи

Що за закон підлості, як я зайшла у автобус всі розсілися по парам. Залишилась тільки я і Заплавський Що Ден, що Софія мене кинули. Я кинула на них гнівний погляд, на що Денис показав язика, а Софі через це розсміялася. Ну і добре сяду тут біля вікна
-Ти зайняла моє місце, ну і добре - Максим сів поряд
Тут що написано, що це твоє місце?
-Я тут подумав, може все ж таки будемо працювати разом - він говорив надто впевнено на того кого чекає відмова
-Ні
-Хах, як все змінилось, а ще недавно це саме ти прийшла до мене і говорила про шлюб
-Я знайшла набагато кращего кандидата.
-Невже це Кубаєв? - Макс розсміявся -  ти не знаєш скільки жінок він змінив, скільки романів у нього було?
-І що? Невже гадаєш мені це цікаво - спитала я, яку взагалі реакцію від мене він очікував - ще хоч одне криве слово у бік Романа і я тебе викину з цього автобусу - я ледве себе стримувала
-Оу ти і на такі емоції здатна?
Я встала зі свого місця і хотіла вже піти, але рука Максима мене зупинила
-Я більше ні слова, ні звука не промовлю, тільки залишись.
Проте я направилася до Олесі
-Вибач, чи не могла би ти помінятися зі мною місцями - це не питання, хай тільки спробує відмовити
-Ну так, я з радістю - вона переглянулачь зі своєю сусідкою.
Коли я вже присіла змогла заспокоїтись. Роман крутив романи. Яка різниця були у нього, чи у мене відносини, це було тоді, а зараз існуємо тільки ми. Поки ми їхали на ту базу, я лише дивилась у вікно, не бажаючи не з ким спілкуватися.
На природний комплекс прибули близько обіду, нам дали ключи від  хатинок, ну із ким же посилилась? Правильно з Софією. Розкладуючи свій одяг я запитала в неї:
-Софі, як тобі кава?
-Дуже смачна, дякую, я купила багато чаю, коли ти навідаєшся до мене? - лукаво запитала дівчина
-Хм, не знаю, можливо коли у тебе буде відпустка
-Через два місяця, так довго
-Подивимося як там буде. Та невже тобі немає з ким кави попити після роботи? - я сіла на підлогу шукаючи у  рюкзаку гумку для волосся.
-Тримай - Софія протягнула мені свою
-Дякую, ну так що? Ну є ж з ким? - я усміхнулась
-Ти на що натякаєш?
-Ні на що
Пролунав стук у двері
-Хто там? - спитала я
-Це персонал комплексу - Софі відчинила двері - через десять хвилин усіх чекаємо на терасі нашого ресторану, директор хоче з усіма познайомитися
-Добре, дякую пане- посміхаючись промовила Софія
-Тц, ще й рамки нам ставлять - незадоволено прогарчала я, стаючи з підлоги, - візьми ключи і підемо за цим хлопцем, звідки нам знати де та тераса
-Ой, я щось не подумала, хвильку - вона взяла ключи та ми вийшли з будиночку. Побачивши що юнак який заходив до нас недалеко, ми наздогнали його
-Проведіть нас будь ласка до місця зустрічи - попросила я парубка.
І нащастя він не відмовив. Дійшовши до тераси ми сіли якомога далі. Взагалі тут гарно велий квадратний стіл простягнутий до кінця приміщення, стіни також у світлих відтінків, а найкраще це вид на пруд, так гарно. Поки ми чекали на інших я переписувалась з Ромою
*Ми вже доїхали і розібрали речі*
*Молодці, а я тут працюю, ммм так не хочеться :( *
*Треба Рома, треба*
*Ех, Моя Королева, я вже сумую*
*А, ти уяви я тут на цілих два дня*
*Як ти можеш мене покинути, хто мені ліжечко грітиме?"
Ліжечко? Так, Катя ти взагалі про що подумала? Я залилася рум'янцем, несподівано мене хтось задів, обернулась, але той хто це зробив вже пішов до ценру стола
*Милий мені вже час, не забувай про обід і вечерю*
На цьому я відклала телефон
-Вас так багато, раді усіх вітати тут, я Леонід Волков власник цього клмплексу - всі заопладували. Вперше бачу цього чоловіка, на вигляд йому десь 30, світляве волосся, ні, точно не бачила.
-Мені б хотілося побачити своїх партнерів Максима та пані Вах
Я продовжувала все так само сидіти, тільки потягнула руку виказуючи свою присутність
-Так? - запитав Волков
-Я - Катерина Вах один з партнерів
-Я дещо інакше Вас уявляв
-Нецікаво - прошепотівши мовила я, у цю секунду до мене підійшов Макс та простягнув руку
-Нам потрібно сфотографуватися з ним.
Проігнорувавши його запрошення я направилася до центу стола де стояв Леонід, Максим пішов за мною
-Катерина, чи можем потиснути руки
-Так - наше рукотискання закінчилося після клацання телефона
-Тепер Ви Максим - ми ще сфотографувалися разом - взагалі я хотів сказати дякую вам що обрали саме нас, с зараз ідіть відпочивати, усі наші послуги для вас безкоштовні
-О, халява! - викрикнув Денис, за що отримав від Софії потиличник
-Ну простими словами так - посміхаючись промовив Волков - на цьому усе йдіть відпочивати.
Я сьогодні вирішила з Софією піти у сауну. І все на більше мене не вистачило.