Чи це кохання

Королева та масовик-витівник

Вийшовши з компанії "FASTER" сіла у таксі доїхавши додому, та зайшовши в квартиру я була дуже сердите та ще більше скривджена, так образиво, що в усіх "злочинах" була винна я, по щокам покатилися сльози. Присівши навпочіпки, все частіше шмигала носом. Ну і чого це я розкисла через таку дурню, знаю щоб я сама собі не казала, але серце стискається від образи

-Хаа,нічого не хочу

*Дзвінок*

-Ну і кого там принесло? - все так само сидячи на підлозі біля дверей спитала я, а сльози все так і лились

-Моя Королева, це я

-І що ти тут робиш?

-Як що? Ти казала, що ми повечеряємо, як ти себе почуваєш?

-Будь ласочка йди, я не хочу щоб ти ... бачив мене такою

-А якщо я зав'яжу собі очі? Моя Королева, я вже нікуди не піду

-Є чим зав'язати? - я шмигнула носом

-Ні...

-Зачекай - я пішла за хусткою - закрий очі

-Вже - відкривши двері переді мною стояв Рома з пакетом

-Пригнись, я не дістану

Кубаєв підступив до мене та нахилився, з посмішкою на устах, я взяла свою темну хустину, склавши її декілька разів пов'язала на очах.

-Давай руку тут поріг - трохи заспокоївшись сказала

-Катю?

-Що?

-Ти прекрасна будь-яка

Я ніяк не відреагувала, взявшись за руки, обережно провела його до дивана

-Що у пакеті? - присівши поруч з ним спитала я

-Піца та сік - сподіваюсь тобі сподобається

-Сподіваюсь не з ананасами

-Катю, це кощунство

Взявши з кухні стакани налила нам сік та відкрила коробку з піцею. Все так само шмигала, ну чому я не можу заспокоїтися? Рома не зважаючий ні на що, вільно розташувався на подушках. Якщо так подумати, то Роман дуже привабливий, високий ріст, спортивна статура, а ці ямочки це щось, якби він зараз був без пов'язки на мене дивились його темно-карі очі, наче чорний шоколад

-Моя Королева, ти ж не покинула мене?

Я сіла поруч з ним. Порозливала по стаканчикам сік