Чи це кохання

Доля така

-Так я під'їджаю, добре все розповісиш, у мене

Одразу направилася, до кафітерію де мене чекали мої секретарі. Я підішла до столику, де вони сиділи

-Приємно познайомитись, мене звати Софія - вона встала та протягнула мені руку

Трохи подумавши, я протягнула у відповідь, здається ця дівчина дуже життєрадісна, так посміхатися лише через якесь рукостискання, чи це всього навсьго маска?

-Мушко вже Вам провів інструктаж?

-Так, можете говорити зі мною на "ти", будь ласка.

На роботі я завжди спілкуюся на "ви"   тому що повинна бути субординація, але Денис, випадок, бо він не може звикнути коли я з ним так спілкуюсь, каже "Я тобі шо дядька якийсь"

-Гаразд, але не чекайте, що я дозволю зі мною так говорити

-Звісно, навіть і думки не було

-Документи з собою?

-Так оригінали з собою, по одній копії у паперовому вигляді у Вас і Дениса, а також я їх надіслала вам.

Вона протягнула їх мені, прочитавши я зрозуміла, що досвіду в неї не також багато, хоч і є вища освіта, проте більше цінують перше, але де що мені сподобалось, не було щось накшталт "працьовита,  вмію знаходити спільну мову з іншими, швидко вчусь" це все ми дізнаємося на справі, окрім позитивних якостей, Софія написала і негативні. Хоча б за честність вже можно поставили плюс

-Мене хвилює тільки одне, Денис, чому ти її прийняв на роботу, невже через симпатичне личко? - питання було не дуже тактовне, але я не буду приховувати від неї, те що можуть говорити про Софію за спиною

-Ні, справді ні, чомусь я відчув, що це прям те що нам потрібно - прямо сказав хлопець

-Я справді зроблю так щоб змогла розвиватися і не нашкодити Вам

-Подивимося, ну що ж ходімо дам тобі перше поручення

Вже підійшовши до дверей Софія підбігла відчинити їх

-Прошу пані Катерино

-Це в твої обов'язки не входить, не роби так більше

Після мого зауваження Софія мовчала до кінця дня, відкликувалася лише тоді коли її звали

-Катерино Олександрівна, Ви вже підготували вбрання до заходу пана Ярмоленко? Воно вже завтра