Чи це кохання

Який ти?

-Пані Катерино, я вже не можу працювати з цим дідуганом, коли Ви повернетеся? - почала скиглити Софія

-Не дідуганом, а паном Савімко і я доплачу за ці труднощі, поки виконуй всі його вказівки, а повернусь я через шість днів, сподіваюсь тут нічого не розвалиться

-Звісно, я Вас не підведу

-Молодець - я погладила її по плечу

-Дякую Вам

-За що?

-За шанс працювати тут - здається ще трохи і вона розплачеться, чи може людина бути такою емоційною, чи це всього навсього маска. Люди які бажають влади і не на таке здатні. Чим вище твій статус тим більше підступу, головне дізнатися раніше за "друга" його слабке місце, а бити по ньому чи ні це вже вирішую я.

-Не прогавай його

-Так точно - Софа віддала мені честь

-Бувай - посміхнувшись я пішла на свою другу роботу до Заплавького

Вже стоячи біля фірми Максима, помічаю цікаву сцену з участью Олесі та незнайомого мені хлопця, вони ну дуже голосно сваряться. Так Катерина то не твоя справа

-Гей, ти, а ну відведи мене до вашого начальника - хлопець волоча за собою дівчину наблизились до мене

-Це Ви мені?

-А ти, що поруч ще когось бачиш?

-Не розмовляйте зі мною в такому тоні це по-перше, а по-друге я не буду цього робити, а тепер якщо не хочете познайомитись з нашою охороною краще Вам піти, і не наближайтеся до цієї дівчини, відчуваю Вам шановний буде ой як не солодко, допобачення - я взяла Олесю під руку і направилася до входу

-Да як ти смієш, щоб баба і вказувала, що мені робити

-Поклич охоронців - я прошепотіла дівчині на вушко - йди

Леся побіжала

-Куди? А? - чоловік незадоволено зітхнув і перемкнувся на мене - що типо крута?

-Господи, звідки така мерзота тільки вилазе?

-Да я тебе....

Я вдарила його в пах, та пройшлась кулаком по обличчю. Катя, а про биту ти таки забула, щось в мене останнім часом одне лиш рукоприкладство, не дуже добре. Він согнувся навпіл та кричав якісь прокляття, вже піходила охорона, присівши біля "потерпілого" сказала: