Чи це кохання

Знайомство

На наступний день ми збирались до моїх батьків, сидячи у своєму кабінеті, я розмовляла з Мушко
-Денис,мені потрібно, щоб ти подивися скільки коштують акції "FASTER", чи не попав Андрій Степанович у якусь заварушку ти мене зрозумів. Та чи нема у нього проблем на міжнародному ринку. І який наразі в ним економічний стан
-Гаразд, що ти будеш робити з цією інформацією?
-Спочатку подивлюсь чи потішить мене ця інформація, а потім вже вирішу
-Добре
-Так тепер скажи коли тобі почала подобатись Софі, я цілий день намаюсь вас виловити - вони постійно уникають моїх поглядів
-З першого погляду, вона така чарівна
-Оу, то ти в нас романтик?
До нас зайшли
-Ти ще працюєш? - Рома стояв біля дверей
-А що мені ще робити, зустріч з батьками через дві години
-Лише через дві години
-Денис, можеш йти - Мушко пішов, похлопавши Рому по плечю
-Ти хвилюєшся?- Кубаєв весь смикався
-Дуже, що твоєму батьку подобається? Так, а мамі потрібно взяти квітів - я дивилась на нього усміхаючись
-Не переймайся, ти їм точно сподобаєшся, мій котику
-Ааа, припиняй, після того разу постійно мене так кличеш
-Мій котику, котику мій - я поманила його пальчиком, на що він слухняно підійшов - пригнись - я поцілувавла його у лоб - люблю тебе - Кубаєв хотів взяти ініціативу в свої руки, але нас превали. Зайшов Денис, я відлетіла на стільці до вікна
-Пані Катерина я вам завадив? - усміхаючись мовив Мушко
-Так - ледве стримуючи себе проговорила
-Я стрався, мабуть пізніше зайду, бо я забув, що хотів - він вийшов
-Тц, спеціально це зробив! - ну нічого, нічого попрацюєш у вихідний
-Поїхали - вже стоячи біля дверей сказав Кубаєв
-Куди?
-Мені потрібно переодягнутись у щось краще
-Я ще працюю
-Жінка, у чоловіка тут стрес, а ти працюєш!
-Гаразд, завтра закінчу
-Ось, це вже інша справа, понести тебе на ручках
-Тільки спробуй - задвинувши стілець, ми з моїм котиком пішли до місця паркування, незвично йти при людях за руки.

Доїхавши до Роми додому, він відкрив мені двері
-Відчиняй - сказав чоловік
-Що? В тебе же є ключи
-Я хочу, щоб це зробила ти, це і твій дім також - він обіняв мене за плечі, я відчувала шкірою, що Рома нервує, це через зустріч? - гаразд - я дістала ключи з сумки і відчинила калітку
-Ой, Ромочка, йди сюди - Кубаєва покликала сусідка
-Вітаю, Василина Василівна - я привіталася
-Ой, доню, ти ще пам'ятаєш як мене звати
-Ну звісно
-Яка в тебе гарна дівчина
-Найкраща, так що Ви хотіли пані Василина?
-Там для тебе ще буде деревце
-Пані Василино, мені не зручно кожного разу приймати...
-Так нічого не чую, потім забиреш, бувай доню - вона пішла до себе
-Гарна жінка
-Так, ну все ходімо!
Пройшовши повз гойдалки та гамаку, у мене з'явилися флешбеки, і Кубаєв це помітив, він обережно взяв пасма мого волосся та поцілував.
Зайшовши в дім, ми піднялися до спальні, Рома все думав, що вдягнути, а я поки сиділа на ліжку
-Може це? - він витягнув діловий костюм
-Ти ще б фрак вдягнув
-А це? - тепер чоловік показав мені спортивний костюм
-Нє, не то
-А, що тоді?
-Ну можеш, у трусах - я тихо посміювалась
-Ага, з крабиками
-А в тебе такі є? - я вже почала сміятися
-Немає, ну так що вдягнути?
-Вдягни футболку та штани, чи шорти
-Яку футболку, які штани?
Я підійшла до шафи та почала розглядати його скарби
-Ми ще не одружені, а я вже обираю тобі речі - продовжила шукати футболку, як тут мені на талію лягли чоловічи долоні
-А, ти би вийшла за мене?
-Ось, отримаєш, добро від батьків, і я подумаю
Він розвернув мене до себе
-А, якщо серйозно?
Ну ось чому ти кажешь про такі серйозні речі, так просто? Його руки все так само блукали на моїй талії, глянувши на його обличчя, я вперша за цей час як ми разом побачила, страх, його очі так уважно дивилися на мене що стало спектно.
-Я кохаю тебе, я дуже тебе кохаю та хочу щоб ми були щасливі, щоб ти був щасливий і неважливо зі мною чи без мене, проте разом з тобою мені набагато легше, я можу розслабитися, і ти єдиний кому я можу сказати таке - слова так і лилися з мене, я так хотіла це сказати, і я сказала - стосовно твого питання моя відповідь так.
Рома мовчав, лише дивився на мене усміхаючись
-Та скажи, що небудь
-Я теж тебе дуже кохаю, і якби твої батьки нас не чекали, ми б звідси не вийшли - його руки погладжували мою спину. Мені дуже хотілося більшого, але не зараз
-Все йди переодягайся - я знову сіла на ліжко
-Куди йти, я тут буду
-Що? - зарившись лицем в подушки спитала
-Моя Королева, ми вже все бачили - погладивиши мене по голові, щасливо сказав Рома
-... - я ще більше почервоніла
-Невже це та сама Катерина Вах? Гроза району, насправді милий кімнатний кактус
-Так переодягайся вже! - я швидко глянула на нього і знову зарилась, але якщо подумати чого це я зніяковіла, тому крадькома стежила за його рухами
-Не підглядай, чи хочеш мене сама одягнути? - на ньому вже були чорні джинси, Рома протягнув мені футболку, темно-зеленого кольору.
Я встала на ліжко, Кубаєв притягнув мене за стегна
-Ну тепер я вища за тебе
Рома підкрався руками до моєї блузи, припіднімаючи її проскользнув до мого животика, цілуючи під ребрами, вимальовував дивні візерунки.
-Хм, Ром...
Кубаєв задоволено глянув на мене. Зупинившись протягнув футболку, я взяла її тремтячими руками, Кубаєв зробив ще крок до мене, одягнувши футболку на нього я злізла з ліжка
-Моя Королева тепер можемо рушати