Чи це кохання

Котик

Вже лежачи у нашій з Софі кімнаті я подзвонила Ромі
-Моя Королева, як ти там?
-Рома... - в мене текли сльози, ні не через те що нас хакнула компанія Максима, а через те що, набридло терпіти ці напади. Так дивно чому це я плачу, через таку дурницю? Завжди будуть подібні люди, до цього треба звикнути, а я здається ще не змогла
-Катю, що сталося?
-Забери мене, будь ласка
-Я зараз же їду, почекай півгодини
-Угу
Через півгодини, я вже заспокоїлась, зібравши речі вийшла до альтанки біля великих воріт.
-Пані Катерина, може мені підвезти Вас - до мене підійшов Волков
-Вам не потрібно цього робити, мене забере мій хлопець, а ось і він - Рома вже під'їхав, виходячи з автомобіля він помахав мені. Побачивши що я не одна, протягнув Леоніду руку, той відповів йому.
-Вибачте, але нам час, сідай у авто, сонце сьогодні безжальне - я сіла в автомобіль та з полегшенням відкинулась на сидіння
-Моя Королева можеш поспати поки ми їдемо додому
-Я втомленна, проте спати не хочу
-Як ти? - виїджаючи за межі курорту, спитав чоловік
-Так собі... - Кубаєв поцілував мене у скроню, і одразу стало легше
-Якщо хочеш можеш не казати, що сталося, поки, Катрю, я дуже хочу, щоб тобі стало легше, і я не кваплю тебе, просто знай, ти не одна
-На нашу компанію, будо здійснено кібер напад, я дізналася, що цьому руку приклав Максим - Рома стиснув кермо
-Чому, я повинна це терпіти, я не хочу цього, я просто навсього звичайна дівчина, навіть якщо ця людина, мені не подобається, але... я ж добре до нього ставилася! - Рома зупинився, він вийшов з автівки та відкрив двері, присів біля мене - ти чого? - мої очі стали мокрими
Кубаєв взяв мої руки, та поцілував їх, і від цього я заплакала. Навалившись на нього стиснула в обіймах. Так тепло, так спокійно на душі, так... - ще сильніше утикаючись у шию, я обімала його так сильно, ніби він міг зникнути. Мабуть ми були у такій позі довго, а можливо і ні.
-Мені, потрібно буде з ним серйозно поговорити
-Ні, не треба, помста не за горами, і мені знадобиться твоя допомога
-Я знаю місце де сховати труп - він посміхнувся мені. Кубаєв сів на своє місце. І мій настрій значно покращився.
Ми їхали розмовляючи проте як провели ці два дні, ще я розповіла йому про супер-сенсацію, що Ден і Софія зустрічаються.
-Я гадала ми одразу поїдемо додому - прошепотіла утикаючись Ромі у груди - ми зупинилися біля клубу "Літо"
-Вибач, але мені потрібно закінчити з роботою
-Поцілуй мене - випалила я піднявши голову та дивлячись йому у очі
-Що?
-Мені потрібна енергія, треба поповнити її
-Та без проблем, хоч усю забирай
Я закрила очі, насолоджуючись моментом, Кубаєв з'єднав наші руки, доторкнувшись устами до мого лоба перейшов до щік. Я видохнула сильніше стискаючи його руки.
-Катю, я тебе кохаю - після цих слів він поцілував мене у губи, як важко себе стримувати, як важко неперетворити цей поцілунок з ніжного, чуттєвого на хижий та ненаситний, і нам це не вдалося. Кубаєв почав виціловувати кожен міліметр моєї шиї, я була готова розтанути у його руках, які так обережно мене тримають незважаючи на атмосферу.
-Все, Моя Королева, зарядка закінчилася - Рома швидко вийшов
-Ну - я почала скиглити
-Мені понести тебе на ручках? - відкривши мені дверцята спитав чоловік. Я вийшла
-Но, но, но, я сама дійду
-Бяка
-Я - бяка?
Кубаєв розсміявся
-Гей, містер полуничка!
-Так, Моя Королева? - він уклав мене у своїх обійми
-Нічого
-Нічоґо?
-Угу
Ми зайшли у клуб. Пройшовши повз людей, Рома повів мене до свого кабінету
-Тут набагато світліше ніж у самому закладі
-Я ж не кіт, щоб у темноті бачити
-Ну чому, ти котик
-Не лев, не тигр, а котик?
-Ну я теж була, не трояндою, лілією, а кактусом. Ну і до того ти дуже милий котик.
Далі від стола був диван, я лягла на нього
-Гарна пара кактус та кіт на "к" починається - Рома почав працювати, а я йому не заважала, прикривши очі, я думала про свою помсту
-Рома - в кабінет зайшла дівчина - я принесла потрібні тобі документи - пройшовши до нього вона сперлась на стіл, поправляючи блузочку
-Кхм, кхм, коханий тут трохи спекотно, не міг би ти включити кондиціонер - я звернула на себе увагу
-Зараз, Моя Королева
-Чи може дівчина, щось мені принести безалкогольне?
-Це в мої обов'язки не входе
-Ліка, попроси бармена, щось зробити, можеш бути вільною
-Але
-Йди - дівчина вийшла
-Ти ревнуєш - Рома дивився на мене. Підійшовши до нього я сказала
-Ревную?! Не знаю, ну може. Ні. Так. Так я ревную
Він розсміявся
-Правда, що в тебе було багато стосунків?
-Вони були, але не всі з них правдиві, хтось побачив, що я виходжу з дівчино, це вже сенсація, хтось в мене щось запитав, у мене роман
-То ти в мене ще той ловелас? - я посміхнулась
-Йди до мене - він залишив поцілунок на моєю носику - це звісно приємно, що ти ревнуєш, але дарма, перед собою я бачу лише тебе, Катерину Вах, Мою Королеву.
Я поцілувала його, гладячи по спині та насолоджуючись моментом, у цю мить зайшла та дівчинка з напоєм
-Я залишу тут
-Тц, не подобається вона мені
-Мені що її звільнити? - він мабуть пожартував
-Навіть не думай, ніколи не роби щось важливе, якщо про це хтось просить
*Дзвінок*
-Привіт тато
-Я не зрозумів батькам не звониш, а ми вже не молоді
-Тату, ти сам мені не звонив, а може мене вже вкрали
-Тц, і у кого ти така?
-У тебе
-Завтра щоб заїхала до нас, ми скучили, мама ось квіти нові посадила, хоче показати
-Добре, але я буду не сама
-З Денисом?
-Ні, з хлопцем своїм
-Господи, там шо щось в лісі сдохло
-Ти прям як Мушко
-Правда з хлопцем? Доброволець?
-Тату, припини, так кажеш ніби я якийсь монстер
-Ні що ти доню, просто не кожен лицар може здолати дракониху
-Тато!
-Ну все, все завтра вечері чекаємо, давай бувай доню
-Бувай
**
-Ромочка
-М?
-Завтра ми йдемо знайомитись з моїми батьками
-Що?