Я втомлена, засмучена і зла...
Не можу більше відчувати все одразу.
Здається, в мене вже поламана душа
І замість спокою - полюєш в неї щоразу.І наче добре все, а згодом - ні.
Не розумію, нащо ж так зі мною!
Коли потрібна - поряд, а не у ві сні,
А коли ні - то витягнув вже зброю.Не переймайся, кулі витримаю всі,
Хоч дві, хоч три, хоч триста двадтяць.
Але як знову здійме біль в душі,
Ти не дивуйся, що пішла зненацька.