Сідай навпроти, витри очі,
Ми поговорим уночі.
Ми рахували дні і ночі,
Та все ж таки, залишились самі.
Ти - десь в Дорогожицькім районі,
Я - поза містом, вдалені.
Сидим в квартирах, у полоні
Думок, чуттів, на самоті...
І най душі буде так тяжко,
І най серця вже стерті в кров
Ми розумієм як то важко,
Та все ж таки, зустрінемось ізнов.
