Вірно, віддано й жадано.
Години... місяці... роки...
Вона чекає, все Його чекає,
А час минає- навкруги.
Назовні-грим, відтінок посмішки скляної.
Всередині- розірвана, обпечена душа.
Напевно, що такої відданої волі,
Ніхто із людства і не знав за все життя.
І тихий шепіт, смс у мовчазному чаті,
І кожна ніч, мов пекло, у Її думках.
І спиною біжать сироти кляті,
Щораз в душі пробуджуючи страх.
Та от вже ранок, сонце стало у кімнаті,
Нова доба розпочала своє буття.
Вона сиділа в ліжку, у халаті
З надією у світле майбуття.
-Присвячується Lili I.-
