Я в слухавку кажу: «до завтра»,
У відповідь я чую: «ну авжеш!)».
В очах твій усміх грає, наче казка,
Яку я чую наніч врешті решт.
Прокинусь і згадаю я твій дотик,
Такий тепленький, наче сонце за вікном.
Це літо все ж залишиться навпроти,
Я збережу його, як фото в рамці за столом.
Ці спогади - як галерея в телефоні
Лишаю я у пам'яті і знов, і знов.
Розмови, погляди і перепони,
Що прожили ми поряд, тільки вдвох.
Так, було все: і усміх, і вагання,
Сварилися як всі, та врешті решт...
Не знаю чим закінчиться оце мовчання...
Я ставлю кому, ну а далі, як собі збагнеш.
