А в неї знов переболіло...
Все: тіло, мозок і душа.
Відважне серце скамʼяніло,
Зажалися пʼянкі вуста.
І так не вперше, і не вдруге
Коли ж цьому прийде кінець?!
Коли вже тая клята волоцюга
Повітря дасть, зведе все нанівець!
Щоб не страждало, не боліло,
Розіпʼяте її єство.
Щоб сльози по ночах не лила,
Коли в бокалі плаває вино.
Коли вже можна просто закохатись,
Щоб щиро і без передмов?!
Щоби обидва серця відкликались
На голоси нічних розмов.
Але допоки - знов переболіло,
Знов серце їй завʼязане вузлом.
Допоки її душу затопило...
Пʼянким, червоним і сухим вином.
