Ти зацькував мене своєю грою.
Знівічив, зкривдив, змордував!
А я, дурна, була засліплена тобою
І вийшло так, що душу зґвалтував!
Мій крик зривається до хрипу,
Німим мовчанням розривається впітьмі.
Перетворилася на пташку дику,
Що битиметься у твоїй руці.
Ти Сатана з кривавими очима,
Ти Демон смерті і загублених світів.
Спочатку ти втираєшся в довіру,
А потім губиш душі без гріхів.
І я, дурепа, в пастку ту влетіла,
Яку розставив ти заздалегідь.
Ну що, вдоволений? МОЯ ДУША - БЕЗКРИЛА!...
І ясно бачу смерті неминучу мить.
Немов орел - нависнув наді мною,
Вчепивсь у всесвіт, ти, мого буття,
Але своєю жертвою візьму я із собою,
Тебе у світ безмежного, пустого забуття.
