Мій голос стих... душа - розірвана на шмаття.
І зараз, батько мій, збирається на фронт.
Він посміхається мені, говорить «Ми же браття»,
А в мене в жилах, просто, стигне кров...
Єдиний чоловік в моїм житті,
Якого я кохаю до безтями!
І якось не складається у голові,
Той пазл, що прожили із ним роками.
Я господа благаю! Я МОЛЮ!
Ти захисти, ти відведи його від того!
Але «господь» мовчить... і донечку малу,
Він бачить з неба, як того святого.
Піду за ним! Я здужаю! Змогу!
Я ж сильна в нього! Я ЙОГО ДИТИНА!
Якщо потрібно, я життя за батька положу!
І буду краща я, за будь якого сина!
