Тебе я більше не побачу, тебе нема...
Ти зник, мов вранішній туман над лісом.
Не розповім вже як свій день я провела...
Мої душа і серце - сковані залізом.
Ти був мені за брата, за родину,
Був поряд, ти плекав і захищав.
Та зараз, у скрутну таку годину,
Один дзвінок усе в мені зірвав...
Сумую я, мій Янголе крилатий.
В очах сльоза, в душі- суцільна тінь.
Хотіла б я, щоб ти прийшов в театр
Й на мене подивився з-за куліс.
Але та мрія - буде нездійсненна,
Твій прах розвіється по вітру між степів
Та очі підійму у небо я натхненно,
А ти дивись на мене, крізь мереживо світів.
