Я придумала тебе вночі.
Тільки не йди від мене, прошу, не йди...
Залишся зі мною, залиш свої думки,
Тільки благаю, не лишай мене на самоті.
Я придумала тебе у пітьмі,
Коли боляче і не могла більше йти.
Без жартів, подзвони мені, набери...
Але в слухавці самі лише гудки.
Ту... ту... абонент недосяжний. Знов...
Зачиняю на замок невиплекану свою любов.
Ту... ту... абонент не в зоні доступу.
Зачиняю двері і лишаюся осторонь.
Я придумала тебе вночі...
Коли зорі падали, згорали зграями вдалені.
Я придумала тебе в ту мить,
Коли серце пече й кров кипить.
Якщо підеш - то я помру...
І висушить мене світанок.
Якщо підешь - і дня не проживу
Без твого: «Як ти? Добрий ранок.»
Лишись! Я що, багато прошу?
Спини свій біг! На мене подивись!
Залиш свою поламаную ношу,
Й навіки сам зі мною залишись.
Але... придумала тебе вночі.
Коли в житті було так важко,
Коли ховалась від усіх я уві сні,
Коли бувало дуже, дуже тяжко.
Так, ти лише примара у моїм житті,
В думках моїх, у замкнутій душі.
Та не прокинусь, не розімкну очі.
Буду впітьмі блукать я серед ночі.
