В+А=?

Частина 7

А: Я згодна на твою пропозицію.

В: Я радий це чити. Навіть не уявляеш на скільки.

А: Мені все одно. І я роблю це не для тебе, а для себе.

В: Ок, поняв.

В: Тоді зустрінемося ввечері щоб все обговорити?

Директор: Гайворон до мене!

Ми в двох в одночас повернулися в сторону з якої пролунав голос.

В: Ти щось накоїла?

Я жестом показала що поняття не маю. А потім голос прозвучав ще раз.

Д: Хутко!

Я одразуз побігла до кабінету, по дорозі крикнувши Владу, але скоріш за все це почули всі хто був на кухні, в тому числі і Єгор.

А: Набереш мене ввечері.

В: Ага.

У хлопців*

Шапа: Нічого собі ти швидкий. Навіть я її ще не встиг на побачення покликати. Хахах.

В: Це не побаченя.

Бущан: Ага, кажи кажи. - хлопець в повітрі намалював "В+А=?" з позмішкою на обличчі.

В: Та ну тебе. Кажу ж, не побачення.

За цим всім зі сторони спостерігав Єгор.

Тим часом в мене.

Стукіт в двері

А: Можна?

Д: Так заходь.

А: Я щось не так зробила? Чому так терміново?

Д: У нас сьогодні матч, а Андрій в лікарні. Отруївся чимсь. Коротше, сьогодні вся робота на тобі, і в тому ж числі інтерв'ю в Єгора. У нього буде сьогодні дебютний матч.

Поки я стояла та слухала. Мені здовалося що у мене почало сіпатись око.

А: Це жарт?

Д: Хотів би я жартувати, але ні, не жарт.

Д: Все, це не обговорюється, иди збирайся, скоро виїзд на поле.

А: Пізде**!

Д: І не кажи

Я вийшла з кабінету.

В думках*

   А: Аааааааа, за шо??? Так зібралися, і працюємо. Все добре. Цей момент повинен був колись настати. Але ж не так швидко!!!

Я пройшла повз хлопців з кам'яним виразом обличчя. Потім зупинилася, підійшла до Шапи, забрала з його рук каву, та пішла далі нічого не казавши. Хлопці подивилися на мене з таким же виразом обличчя.