Чонін лежав на ліжку, розкинувши руки в сторони і заплющивши очі. Останнім часом шкала його закоханості у сусіда навпроти підскочила до небес. Чоловік надто часто почав перебувати поряд з ним, то до університету підвезе, то вгостить кавою, чекаючи біля під'їзду, то при випадковій зустрічі посміхнеться та зведе з розуму остаточно.
Чоніну почало здаватися, що він має хоч трохи надії на взаємність. Бан Чан ніби показував, що він готовий дбати про нього, що йому приємно про нього дбати. Але, незважаючи на це, маленький черв'ячок сумніву був. Що якщо він просто намагається мати з ним хороші стосунки як із сусідом? Що якщо Чоніну просто здається і Чан лише добряк, який все ще відчуває провину за ушкоджену руку Іна?
Ян різко розплющив очі, подивившись на білу поверхню стелі. Що йому думати? Все якось заплутано... Якось незрозуміло... Чому не можна просто говорити прямо? Але останню думку Чонін швидко сховав. Сам же до усрачки боявся зізнаватися у почуттях напряму. Що ж він тоді хоче від Кріса?
Хлопець мимоволі виводив пальцями візерунки на покривалі й гарячково думав. Що йому робити? Він зовсім зайшов у глухий кут з цією усією закоханістю, сам завів себе в цей кут і тепер зовсім не знав куди рухатися. Зізнатися? Страшно. Обережно дізнатися чи має Чан до когось почуття? Дивно. Знову піти до нього на роботу? А навіщо? З роздумів його вивів раптовий дзвінок, від якого він смикнувся. Побачивши на екрані контакт "Бомгю Новий Сусід", він здивувався, але швидко взяв слухавку.
- Алло?
- Привіт, Чонін. - обережно сказав Бомгю по той бік екрану. - Як ся маєш?
- Нормально. Байдикую, сьогодні скасували пари. А ти, як завжди прогулюєш? – поцікавився Ін.
- Ну так. - хмикнув Чхве. - Слухай... Я чого дзвоню... А в тебе... Як там з нашим деканом?
- В сенсі? - насупив брови Ян.
- В прямому. Як там у вас із професором Баном?
- Як зазвичай. А що таке?
- Ну... Я тут днями дещо накоїв і я подумав, може, ви вже разом?
Чонін різко сів на ліжку. Усередині щось стиснулося.
- Що ти зробив? - серйозно запитав він.
- Це випадково вийшло, чесно. У мене не було вибору! - почав виправдовуватися Гю.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дім на самоті
FanfictionДоля зводить разом в одному багатоквартирному будинку тринадцять осіб. Хтось із них іноземець, хтось корінний кореєць; хтось у стосунках між собою, а хтось знайомиться лише під час переїзду; хтось уже працює, а хтось ще студент. Не всі вони знай...
