Дім на самоті

Вщент

Субін шумно видихнув. Він склав руки в замок, уперся в них чолом і на кілька хвилин замовк, обмірковуючи свою наступну вирішальну фразу.

- Хюко... Давай розійдемося...

Чергове мовчання. Вони сиділи трохи сумно, дивлячись один одному в очі. Цей момент настав. Як і казав Субін, це мало статися давно. Назад шляху немає. Та й особливо немає сенсу відступати вже. Хюнін Кай кивнув головою.

- Так. Це буде правильно. - твердо сказав Хюка.

Ось так... Без сварок та істерик... Мабуть, так навіть краще. Вони зрозуміли, що не кохають, вони обговорили все. Так справді правильно. Іноді люди розходяться. В іншому випадку, вони б мучили самих себе. Обидва в цей момент відчули якесь полегшення. Не було недомовок, головоломок та додаткових складнощів. Правильно казав Йонджун. Їм варто було все прояснити. І вони прояснили.

- Але ж ми... Ми ж можемо бути друзями? - спитав обережно Субін. - Не хотілося б... Отак усе припиняти.

- Звісно. - відповів Хюнін. - Ми все ще сусіди та друзі. Наші вже минулі стосунки не повинні псувати наше спілкування. До того ж... Мені просто приємно спілкуватися з тобою, хьон.

Субін широко посміхнувся. От і добре... От і добре... Він справді не хотів втрачати таку людину, як Кай. Напевно, вони могли б бути хорошими друзями. Справді, їхнє розставання не повинно все псувати. Бін ніяково відкашлявся.

- Незвично насправді. - сказав він. - Знаєш, ніби в соцмережах галочку переставив із "у стосунках" на "вільний". Начебто нічого не змінилося, але ніяково...

Хюнін Кай хихикнув.

- Так. Є трохи. У мене те саме. Але, гадаю, ми звикнемо. Просто потрібен час.

- Маєш рацію. Не все одразу. - погодився Су і раптом згадав про суп. - Давай уже їсти, бо сидимо, як нерідні.

Чомусь після розставання атмосфера на цій маленькій кухоньці здавалася живішою. Якщо до цього вони їли мовчки, то зараз вони активно розмовляли, сміючись і обговорюючи безглузді ситуації з роботи старшого та провали одногрупників Кая.

Чи зможуть вони бути щасливими тепер, покаже час. Але на перший погляд здавалося, що розставання пішло їм на користь. Вони лише сподівалися, що не тільки на перший погляд... А зараз їм варто було влитися в нове життя, в якому на них чекало щось нове...