Кілька разів різко видихнувши і, не даючи собі передумати, Джисон натиснув на дзвінок. У сумці шаруділи щойно куплені іграшки, а руки трохи тремтіли від хвилювання. Прислухаючись до чужих кроків, він трохи нервував, намагаючись повторити подумки продуманий діалог зі старшим. Але, коли двері відчинилися і на порозі з'явився Мінхо, Хан миттєво забув все і заходився відкривати і закривати рота, як рибка. Слова розгубилися.
А ось Мінхо дуже здивувався його появі. Ось кого-кого, а його він точно не очікував побачити. Він знав, що Джисон продовжував годувати його котів, але сам намагався в цей час не приходити додому. Не дуже хотілося з ним перетинатися. І ні, він не сердився на нього, просто через те, що сталося його присутність напружувало Хо. Тому що він зрозумів, що Сон йому не перестав подобатися. Але він стояв перед ним на порозі його квартири. Чому він прийшов?
- Джисон? - глухо сказав він його ім'я. - Привіт.
- Привіт, хьон. - ніяково посміхнувся Джі. - Я тут... Ішов із роботи... І випадково зайшов до зоомагазину. І помітив ці милі іграшки.
Зі своєї сумки, що висліла в нього через плече, хлопець витяг три різнокольорові мишки.
- Я, як побачив їх, одразу згадав твоїх котиків. І вирішив купити їх... Можна...? Я зайду? - несміливо попросив Джісон.
Хо кивнув і відійшов убік, дозволивши Хану скромно увійти до його помешкання. Дж, не побачивши поряд котів старшого, присів і, легенько постукавши долонькою по паркету, закликаючи вихованців.
- Киць-киць-киць... Суні, Дуні, Дорі! Дядько Джисон вам подарунки приніс!
Коли коти не з'явилися, Хан пошарудів іграшками і одразу ж почувся тупіт дванадцяти лапок. Суні одразу вихопив іграшку у Сона і відбіг у кут почав гратися з нею. Дуні почав з цікавістю розглядати іграшкову мишку і, кілька разів з побоюванням тицьнувши в неї лапкою, теж почав грати. Дорі ж здається іграшка зовсім не зацікавила. Він підійшов до Джисона і, потершись об його ноги, заліз на його коліна.
Джи посміхнувся і почав гладити його, відчуваючи, як хвостатий почав муркотіти. Мінхо сів поруч, мимоволі посміхнувшись. Все ж таки це було дуже мило. Він теж протягнув руку до свого вихованця, запустивши пальці в його м'яку шерсть.
- Він найбільше тебе любить. - раптом сказав Лі. - Він ще пам'ятає, що ти його врятував.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дім на самоті
FanfictionДоля зводить разом в одному багатоквартирному будинку тринадцять осіб. Хтось із них іноземець, хтось корінний кореєць; хтось у стосунках між собою, а хтось знайомиться лише під час переїзду; хтось уже працює, а хтось ще студент. Не всі вони знай...
