Джісон ліниво крокував тротуаром у бік свого будинку. Сьогодні він вирішив пройтися пішки. По-перше, він заощадив гроші за проїзд на автобусі, а по-друге, він останнім часом так багато працює, що не встигає навіть озирнутися на дні, що просто проходили повз нього.
Вітер ліниво хитав дерева і траву, які тільки-но починали зеленіти. Сон постійно поправляв своє волосся, яке так само розвивалося в різні боки через вітер і лізло в очі. Хлопець тяжко зітхнув, на ходу розминаючи власні плечі, що нили через довге сидіння в одній позі.
Все, що з ним відбувається за один день - це його робота в офісі зі стосом бухгалтерської документації та квартира, в якій він лише спить, ліниво вечеряє та поспішно снідає. А, ну ще іноді суперечки з Мінхо з приводу його котів.
Хотілося якось розвіятися, змінити обстановку, але на думку нічого не спадало. Сестра по телефону порадила поскладати пазли або конструктор, на що Джи лише пирхнув, відповівши, що це нудно і що він уже не дитина.
Підійшовши до під'їзду, він побачив рудого кота, що вмивався, сидячи на ґанку. У голові відразу сплив образ його рудого господаря, який вічно копошився в квітах і мило посміхався лише клієнтам та своїм котам.
Джисон цикнув своїм думкам. Не зважаючи на те, що Мінхо дійсно його дратував не по-дитячому, він щоразу був чомусь радий його бачити. І ця двоїстість власних почуттів справді дратувала його, що сприяло його нервозності.
Хан струснув головою, відкидаючи непотрібні думки і почув гучний рев двигуна.
З темряви з'явилася маленька точка світла, яка дуже швидко наближалася. Незабаром біля під'їзду зупинився чорний мотоцикл, на якому сидів хлопець.
Він зняв з голови шолом і, струсивши довгим волоссям, повісив його на кермо. Джисон раптом згадав, що так і не вирішив чим би він міг відволіктися від сірої рутини і, щойно він побачив знайоме обличчя, в голові з'явилася ідея.
- Привіт, Хьонджине. - привітався він і той усміхнувся, потиснувши йому руку.
- Привітик. Ти чого знову так із роботи пізно? - поцікавився Хван.
- Ой, хто б казав. - хмикнув Сон. - Начальник придурок просто. Завалив купою непотрібної роботи та дав максимально мало часу до дедлайну. Орав, як кінь.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дім на самоті
FanficДоля зводить разом в одному багатоквартирному будинку тринадцять осіб. Хтось із них іноземець, хтось корінний кореєць; хтось у стосунках між собою, а хтось знайомиться лише під час переїзду; хтось уже працює, а хтось ще студент. Не всі вони знай...
