Повільно ступаючи сходами, Джисон витягнув шию, вишукуючи трьох м'якеньких хутряних бешкетників. Ну як... Трьох великих і пухнастих клубків шерсті. Щойно Хан піднявся на другий поверх, усі три коти, що лежали недалеко від дверей господаря, одразу ж підняли сонні мордочки, дивлячись на непроханого гостя.
Кілька хвилин тому Джисон бачив, як Мінхо йшов на роботу. Тому тільки дочекавшись поки Лі покине під'їзд, Хан вийшов зі своєї квартири. Сон обережно опустився перед ними навпочіпки і поставив на бетонну поверхню сходів досить велику тарілку зі шматочками м'яса.
Коти одразу кинулися до їжі, штовхаючись і нявкаючи, а Джисон мимоволі посміхнувся, спостерігаючи за цією картиною. Коли поруч нікого не було, ця напускна ненависть до котів зникала, і Сон міг спокійно посміхатися та піклуватися про тварин. І неважливо, що вони чужі і неважливо чиї вони. Хоча ні. У цій ситуації таки важливо.
Сірий котик, поївши і давши рудим братикам місце, підійшов до Хана і почав тертися об його ноги. Джи простягнув до нього руку і погладив, помітивши те, що кіт злегка кульгав. Його шерсть м'яка та гладка з красивим забарвленням. Здавалося, ніби хтось просто розмалював його. Це робота матері природи.
- Як ти, Дорі? — спитав Сон, почухавши кота за вушком. - Як твоя лапка? Ще болить?
- Няв! - відповів Дорі, заплющивши очі від задоволення.
- Ти герой. Але дурненький. Чому ж не втік від злої собачки? Я сподіваюся, господар добре про тебе піклується? - знову поцікавився Джисон, а потім кивнув собі. - Звичайно добре. Адже він вас усіх любить. Дуже любить... - у його голосі прослизнула нотка смутку, але він знову посміхнувся, продовжуючи гладити котів.
Дорі муркнув, востаннє потершись об ногу свого рятівника, і повернувся на колишнє місце, поклавши голову на лапки і миттєво заснув. Він показово позіхнув, оголюючи пащу з невеликими іклами і змушуючи Хана хихикнути.
Суні й Дуні, наївшись до відвалу, зарозуміло подивилися на Джисона, і, нявкнувши щось накшталт подяки, приєдналися до свого смугастого братика, розклавши свої пухнасті тільця на прохолодній бетонній поверхні сходів.
- Солодких снів, гарнюні. - прошепотів Джи і подався на вихід з дому.
Синмін, який спостерігав за цим зверху, на кілька хвилин застиг між поверхами. Він уже давно намагався поговорити з Джисоном, але все ніяк не виходило. Точніше, він ніяк не міг наважитися. Одним великим мінусом його характеру була надмірна сором'язливість та нерішучість.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дім на самоті
FanficДоля зводить разом в одному багатоквартирному будинку тринадцять осіб. Хтось із них іноземець, хтось корінний кореєць; хтось у стосунках між собою, а хтось знайомиться лише під час переїзду; хтось уже працює, а хтось ще студент. Не всі вони знай...
