Кафе було наповнене запахом свіжозвареної кави та випічки. Навколо снували офіціанти в чорно-білій уніформі, розносячи замовлення і прибираючи посуд після клієнтів, а крізь панорамні вікна виднілися перехожі, що поспішали кудись, що снували туди-сюди містом. Був вечір, хтось повертався додому, хтось поспішав до коханих, а хтось, навпаки, крокував на нічну зміну на роботі. А ось це кафе жило своїм життям.
Двоє молодих людей сиділи за столиком, чекаючи на когось. Один – зі світлим волоссям та сонячною усмішкою – активно фотографував з різних ракурсів принесений йому десерт, а другий – брюнет – хитав головою і листувався з кимось у KakaoTalk. Вони практично не розмовляли, але молодший іноді поглядав на свого друга, не розуміючи його дій
- Фелікс-хьон, навіщо так багато фоток? - посміявся Хюнін Кай. - Упевнений, скоро твій телефон заниє від нестачі пам'яті.
- Нічого ти не розумієш. - поважно заявив Лікс. - Чим більше кадрів, тим більша ймовірність того, що хоча б один з них буде вдалим. Та й невдалі я вдома одразу видалю.
- Дивна в тебе математика. Але, мабуть, ведення інстаграм-сторінки - не моє. - хмикнув Кай і обернувся на вхід. – Де їх носить? Домовилися ж о шостій.
- Та годі тобі. Затори мабуть. Мало що. - сказав Лі. - Не хвилюйся. Зараз прийдуть.
І чекати справді не треба було довго. Через п'ять хвилин, після сказаних Феліксом слів, у кафе увійшов ще один темноволосий хлопець. Оглянувши зал, він помітив друзів і швидко підійшов до них, сідаючи поряд з Хюкою і прибираючи рюкзак на вішалку, що стояла біля столика.
- О, Техьон! - озвався Фел. - Привіт. А ти чого один? Ти ж мав прийти з Бомгю? Куди ти його подів?
- Нікуди. Просто цей дурник раптово згадав, що зовсім скоро здаватиме курсову роботу, а він написав так багато, як волосся на голові у мого дідуся. – пояснив Те.
- Але ти казав, що твій дідусь лисий. - хихикнув Кай. - Несолодко йому доведеться.
- Ось і я про що. - відповів Кан. - Тож будемо сьогодні без нього. Там Йонджун-хьон сердитий, як диявол. Але Бомгю сказав, цитую: "Нарешті Буркотун-хьон звалив і тепер я з легкою душею можу скачати всю інфу з інтернету". Але той викладач, що приймає курсові у нас строгий, він одразу зрозуміє, що списано. Точно заганяє Гю. Я йому говорив про це, але коли він мене слухав. Тож земля йому пуховик.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дім на самоті
FanfictionДоля зводить разом в одному багатоквартирному будинку тринадцять осіб. Хтось із них іноземець, хтось корінний кореєць; хтось у стосунках між собою, а хтось знайомиться лише під час переїзду; хтось уже працює, а хтось ще студент. Не всі вони знай...
