Юнак витончено рухався під музику, створюючи своїм тілом неймовірні візерунки у повітрі. Він рухався вже кілька годин. Танець був стихією і мало що могло відволікти його від улюбленого заняття. Дзеркала в танцювальній студії запітніли через надмірно проведений тут час.
На вулиці вже стемніло, але хлопець продовжував знову і знову повторювати рухи одного й того ж танцю. Довге чорне волосся юнак ще спочатку заплів у невеликий хвіст. Його довгі стрункі ноги ховалися в широких спортивних штанях, а м'язи на руках зовсім не прикривала майка без рукавів. Він був справді гарний, а в танці і поготів.
Він хотів ще раз повторити танець, але несподівано задзвонив його телефон і йому довелося відключити музику. Той, хто дзвонив, запитував відеодзвінок і танцюрист, побачивши фото на екрані, мимоволі посміхнувся і швидко взяв слухавку.
- Привіт, Мін-і. - привітався він, важко дихаючи і намагаючись поставити телефон з камерою, щоб він не впав. - Як справи?
- Привіт, Джині-хьон. – мило посміхнувся Синмін. - У мене все добре. Я тільки закінчив із домашнім завданням.
- В такий час? - здивувався Хьонджин, подивившись на свій наручний годинник. - Десята вечора, а ти щойно закінчив? Чому вам так багато задають?
- А сам? - хихикнув Мін. - Хван Хьонджине, чому ти все ще в студії?
- Це моя робота. - незворушно відповів Хван, відкриваючи пляшку води.
- Твоя робота – вчити людей танцям. Учнів уже немає, а ти все ще танцюєш. – резонно сказав Кім і повторив своє запитання. - То чому ти все ще у студії?
- Я мушу відточити танець. Це важливо.
- Ти повинен відпочивати. Це також важливо.
Хьонджин усміхнувся його турботі і зробив кілька ковтків прохолодної води. Синмін мимоволі залип на це видовище. Те як по його шиї стікали крапельки поту, змішуючись з водою, що трохи випливала з куточка його рота, те як смикався його кадик під час ковтків, те як танцюрист важко дихав, те як блищала його спітніла шкіра.
Мін нервово проковтнув слину, подумки скиглячи від того, який він гарний. Хьонджин завжди йому подобався, але він не говорив про це нікому. Навіть Техьону і Бомгю. Але вони були просто друзями. Від цієї думки стало страшенно сумно, але Синмін все ж таки продовжував усміхатися, милуючись усмішкою Джина.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дім на самоті
FanficДоля зводить разом в одному багатоквартирному будинку тринадцять осіб. Хтось із них іноземець, хтось корінний кореєць; хтось у стосунках між собою, а хтось знайомиться лише під час переїзду; хтось уже працює, а хтось ще студент. Не всі вони знай...
