Книгарня Аделін

Розділ 1. Частина 1. Вступ

Чиєсь життя кожного дня це нова книга, а чиєсь - одна назавжди. Комусь не вистачить і життя, щоб розповісти про свої пригоди, а хтось не має що розказати. Це не тому, що ми всі люди і в кожного своя доля, просто один живе так, наче кожен день останній, а інший так, наче береже день для чогось кращого, хоча це "краще" може ніколи не статись.

Я з тих людей, які бережуть день. Все сподіваюсь, що ось-ось станеться те, що змінить моє життя, але кожен день проходить як попередній. Ніяких змін. Зранку йдеш на роботу, ввечері додому, де мене ніхто не чекає, окрім кота, який просто хоче, щоб його погодували та поміняли туалет. Мене ніколи не цікавили вечірки, випивка десь в барі та теревені з незнайомцями, я завжди була прихильницею тиші, мовчазної компанії книжки та чашки чаю, яка нагадувала моїм батькам відро. І ось я й досі така, у свої двадцять шість років сиджу вдома в компанії кота та книги, закутана в м'якенький плед, подарований мамою.

- Ада, тобі вже час думати про заміжжя, - так моя мама починає кожну нашу розмову, - я хочу онуків. Так і помру, не понянчивши їх.

У цієї жінки просто якась нав'язлива я ідея видати мене заміж. Якби я жила десь у вісімнадцятому столітті, вона точно знайшла б мені якогось пристаркуватого лорда, сліпого, бажано, щоб я не померла на самоті. Але як тільки я уявляю, що буде після весілля, усі ці хатні справи, приготувати, прибрати, народити... Ой, жах пробирає аж до кісток. Здається, мама забуває, що ми живемо не в часи, коли у жінки не було права голосу.

- Томчику, зачекай хвилинку, - кіт, який приходив у мою крамницю кожного дня, застрибнув на прилавок та став тертися об мене. - Ось, твій сніданок, смачного. - Як завжди поставила його тарілку з кормом на його персональний стіл. - Ох, якби мій Марсик знав про тебе, дуже приревнував би.

- Доброго ранку! - дзвоники над дверима сповістили про клієнта. - Томчику, смачного. Ада, я сьогодні хотіла б щось романтичне. Таке, що захоплює дух та змусить плакати.

- Я знаю, що Вам потрібно, пані Майя. Зараз принесу.

Моя книгарня звісно не єдина в районі, але тільки тут люди почуваються, як вдома. Я не вихваляюсь, це лише відгук, який лишили в Гугл.

Блукаючи поміж стелажів з безліччю різних історій, я мрію опинитись в одній з них. Звісно не в якомусь жахітті Кінга чи у фантастичному романі Бредбері, а десь у «Квартирі на двох» від Бет О'Лірі або якомусь фанфіку про Герміону та Драко.