Книгарня Аделін

Глава 8. Новина

- Адо! - мама поспішила мене обійняти, коли ми з Лукою зайшли в дім брата. - Донечка моя, я так хвилювалась, - вона намагалася не плакати, але сльози проступали на її карих втомлених очах. - Як би ж я знала, що він здатен на таке, ніколи не познайомила б вас.

- Ну все, мам. Ти не могла знати цього. Забудь. Краще познайомся з моїм другом. - Я вказала на хлопця, який зайшов слідом за мною. Було помітно, що він нервував, тому я торкнулася його руки, щоб трохи заспокоїти та дати зрозуміти, що я поряд у будь-якому випадку. - Це Лука.

- Дуже приємно познайомитись, Аліно Сергіївно, - хлопець поцілував руку жінки, яка протягла її для рукостискання, - це для Вас, - він подарував їй букет з еустоми та троянд, через який ми ледь не посварились, бо я вважала, що це зайве, але він наполягав, що це важливо, адже це жест поваги.

- Який приємний хлопчина, - мама навіть почервоніла через його гарні манери, - можна просто Аліна. - вона посміхалася, за що я дуже вдячна Луці. - Так, Адо, ходімо, допоможемо Олесі.

- Якщо ти не проти, я познайомлю Луку з татом, а потім приєднаюсь. Ми швиденько, - я хотіла піти з ним до вітальні, але він запевнив мене, що впорається сам. Олеся накривала такий стіл, ніби вони вдруге одружуються. - Я в захваті від тебе. Як ти тільки встигла усе це приготувати?

- Зізнаюсь, що мені допомагали, - вона з посмішкою непомітно кивнула в сторону мами. - Якби не Сергіївна, я померла би на цій кухні.

- Ой, перестань, - мама махнула рукою, - я принесла тільки салати. Хоча б з невісткою мені пощастило, бо донька ніколи не приготує такого. Її кулінарні здібності закінчуються на приготуванні яєшні та макаронів. Хоча й ті їй вдається зіпсувати.

- Вибачте, але я не погоджуся, - до кухні увійшов Лука, - я куштував її страви, і можу запевнити Вас, що готує вона неперевершено. Олеся, це Вам, - він простяг їй букет білих хризантем, які вона обожнювала. Дівчина ледь не запищала від радості та обійняла Луку.

- Подякувала. Яка краса, - вона як дитина раділа квітам та не могла відірватися від їх запаху, - а Вова ніяк не може запам'ятати, що я люблю хризантеми.

- Що тут скажеш, це чоловіки, - мама розвела руки, даючи зрозуміти, що тут нічого не вдієш. - Андрій досі не може запам'ятати, коли в мене день народження. А ми з ним вже тридцять років разом.