Тиждень минув важко. Після інциденту з новим керівником складу, де я замовляла книги, нічого не відбувалось. Марина займалася стажуванням Луки декілька днів, тому не змогла прийти до книгарні, як планувалось. Чому цим не міг зайнятись хтось інший? Бо Марк, власник кав'ярні, дізнався, що його бариста хоче звільнитись, тому дав їй найгіршу роботу. Щодо мене, я не заходила до кав'ярні з середи, тому не бачила Луку, і не можу щось про нього сказати. Справи в крамниці йдуть добре, як завжди, люди приходять, купують, Томчик має їжу та прихильників, які приносять ласощі. Мама телефонувала тільки за сьогодні разів сім, а зараз тільки третя година дня. Навіть якщо я хотіла не прийти на вечерю, бо забула про неї, мій план провалиться, адже мама нагадує про це навіть повідомленнями. Щодо мого кота, Марса, не хвилюйтесь, з ним теж все в нормі, здоровий, щасливий домашній улюбленець.
«одягни сьогодні сукню» - прийшло повідомлення від мами. Вона точно хоче провести сімейний вечір, а не весілля? Хоча б у цьому я їй не поступлюся.
«Платон прийде з батьками. Ти повинна скласти гарне враження»
— Твої очі скоро закотяться на потилицю, — засміялась подруга, яка побачила мою реакцію на мамине повідомлення. — Зроби, як вона хоче. Це лише один вечір. Ніхто тебе не змушує виходити за нього сьогодні.
— Одягти сукню, це занадто. Тим паче, ти бачила, яка погода? Яка сукня? Такий дощ періщить.
— Візьмеш машину, — вона знизала плечима й сіла в крісло.
— Я планую напитись на цьому вечері, щоб потенційний наречений побачив, яка я "чудова" леді.
— Тоді йому доведеться проводити тебе додому, - кіт заліз до неї на руки і став муркотіти.
З однієї сторони Марина права, такий варіант можливий, але на тверезу я не витримаю цей кошмар.
«я взяла біле вино. Ти його не любиш, а отже не нап'єшся»
Передбачливо, мамо. Але мені нічого не заважає купити те, що люблю, щоб напитись. Або ще краще випити до початку вечері.
— Якщо хочеш, я тебе підміню. Йди готуйся до зустрічі зі своїм женихом, — Марина посміхнулась і пригостила кота якимось смаколиком.
— Дякую, але я залишусь. Краще допоможи мені навести лад на полицях. Знову заходили підлітки, певно, там безлад .
Тільки ми почали розбирати книги по місцям, в книгарню хтось зайшов, про що сповістили дзвоники над дверима. Я виглянула, щоб привітати клієнта.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Книгарня Аделін
RomanceЧиєсь життя кожного дня це нова книга, а чиєсь - одна до самої смерті. Комусь не вистачить і життя, щоб розповісти про свої пригоди, а хтось не має що розказати.
