Книгарня Аделін

10. Побачення

- Гарний ресторан, - прокоментувала я, сідаючи за столик, - відповідно й дорогий, мабуть. - узявши до рук меню, я зрозуміла, що була права. Такий заклад не по кишені усім нам, окрім, певно, Максима, який і обрав це місце. У якийсь момент мені здалося, що він хотів похизуватися тим, скільки має грошей. - Здається, такі місця призначені дещо для іншого класу людей, - я намагалася тонко натякнути, що нам тут не місце, але Максим лише посміхнувся.

- Я думав, володіти книгарнею прибутково та ти часто відвідуєш подібні заклади. Якщо ти не маєш грошей, це не проблема, я заплачу.

- Я не вважаю раціональним витрачати великі суми лише для того, щоб поїсти. - пояснила я свою позицію, помітивши зухвалий погляд хлопця.

- В нас лише одне життя, тому думати про раціональність не розумно.

- Так говорять ті, хто ніколи важко не працював, і не знає, якими зусиллями заробляють гроші.

- Не думаю, що зараз час для сварок, - втрутився у нашу розмову Лука та взяв мене за руку, - ми поділимо рахунок, як і має бути. Ви вже визначились, що будете замовляти? - я повернулася до вивчення меню, але хотілося втекти звідси хоча б на декілька хвилин. Мені не подобалось таке ставлення Максима, а Лука хотів показати себе чоловіком, розділивши рахунок. І це бісило мене, адже я знала, що за роботу баристи не платять таких грошей.

- То як твоя книгарня? - запитав Максим щойно нам принесли замовлення.

- Ти питаєш як інспектор з перевірки клієнтів чи як хлопець моєї подруги?

- Як друг, - він посміхнувся, зловивши мій скептичний погляд.

- Я не обговорюю роботу з друзями, - посміхнулася та підняла бокал з шампанським, щоб втекти від цієї розмови.

Над нашим столиком ніби нависла хмара напруги, усі це відчували та ніхто не знав, як цьому завадити.

- Як ви познайомилися з Мариною? - Максим вирішив розрядити атмосферу.

- О, - дівчина відклала виделку та посміхнулася, - це було дуже давно, ще у середній школі. Вова часто приходив до Ади на перервах, а мені він так сподобався, що я спочатку просто спостерігала за ними, а потім вирішила подружитися з нею. Думала, якщо буду дружити з Адою, то матиму шанс бути ближче до її брата. Я навіть якось зізналась йому, що він мені подобається, але Вова тільки посміявся з цього.