Я стояла навпроти лікарні та не могла наважитись увійти. Будівля здавалась величезною, коли я дивилась на неї знизу вгору. Мене охоплював несамовитий жах, сповіщаючи про себе гусячою шкірою, варто мені тільки подумати, що зараз побачу Артема. Я навіть не мала уявлення як себе поводити, що говорити, чи варто запитати його чому він опинився в книгарні, можливо, він союзник Платона або навпаки хотів його зупинити. В якийсь момент я мала бажання розвернутися й піти геть, жалкуючи, що заборонила Луці йти зі мною, але я все ж змогла себе опанувати.
Жінка, яка сиділа за стійкою реєстрації, ставила багато запитань, хоча й незадоволено, але дозволила мені зайти до хлопця. Страх все ще не покидав мене, я відчувала його кожною клітинкою свого тіла, та мені потрібно це зробити.
- Адо? - хлопець був спантеличений тим, що я прийшла, хотів підвестися з ліжка, але від болю схопився за бік. Я підійшла до нього, оглядаючи поранення: розсічена нижня губа, на яку наклали шов, синяки під очима, очевидно від удару в ніс, ліва рука у гіпсі та перев'язаний бинтом бік, на якому виднілися краплі крові. Я відчула як запаморочилось в голові, тому швидко сіла на старий стілець, який стояв біля ліжка, і почула характерний скрип.
- Чому ти тут? - його голос ніби не належав йому, він кардинально відрізнявся від того, яким був раніше. Зараз це ніби інший Артем.
- Я тільки нещодавно дізналася, що це ти був у книгарні. - не маючи жодного поняття, що говорити, я закрила очі та глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтись та відігнати страх. - Насправді, я прийшла не для того, щоб дізнатись як ти себе почуваєш. Можеш вважати мене безсердечним стервом, але я маю знати, що ти робив того вечора в крамниці та чому ти був там разом з Платоном?
- То ти і про нього знаєш, - він ніби був розчарований цим. - Але я не хочу говорити з тобою про це, тому можеш йти.
- Схоже, ти не розумієш усієї ситуації. - Мене сердила його поведінка, адже я сподівалася, що він розповість мені усе, що я хочу знати. - Цей тип справжній покидьок, який має сидіти за ґратами, а не вештатися вулицями міста. І ти зараз замість того, щоб здати злочинця, прикриваєш його паскудну дупу. Мабуть, хочеш взяти всю провину на себе за злом та проникнення? Можливо, хочеш відповісти ще й за побиття та спробу зґвалтування? А Платон нехай собі й далі живе безтурботним життям та ґвалтує людей. Якщо ти цього хочеш, я піду.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Книгарня Аделін
RomanceЧиєсь життя кожного дня це нова книга, а чиєсь - одна до самої смерті. Комусь не вистачить і життя, щоб розповісти про свої пригоди, а хтось не має що розказати.
