Коли Квітослава з Юрком зникли за горою Олекса помітив бородатого чоловіка з мішком у руках, що йшов у їхній бік. Він не звернув на нього уваги, але коли той підійшов ближче, його помітила Квітка.
– Олексо, запитай що йому треба, – прошепотіла вона йому на вухо.
– Що тобі треба? – насупившись промовив Олекса.
– Поїсти. У вас щось є?
Олекса мовчки покрутив головою.
– Це ваші гуси?
– Ні.
– От і добре.
Він розгорнув мішок і накинув його на гуску.
– Віддайте гуску! – закричала Квітка.
– А ти купи! – засміявся бородань.
– У мене тільки одна гривня, – розгублено сказала Квітка і на її очі навернулися сльози.
– Гривня? У тебе? – обличчя чоловіка видовжилось від здивування. – Не може бути. Ану покажи!
Квітка витягла свою блискучу монету і боязко простягнула її бороданеві. Той взяв, чомусь двічі надкусив, а потім почав пильно обдивлятися її з усіх боків. Мішок він поставив на землю і гуска з нього миттю вискочила. Вона почала бігати навколо бороданя, голосно сичати та махати крилами, але той не звертав на неї жодної уваги.
– Це герб князя, – ледь чутно промовив він і перевернув монету на другий бік, – а це сам князь!
– Це князь Володимир, – гордо сказала Квітка, – там же написано.
– Якби я вмів читати, то був би попом, а не злодієм, – сердито відповів чоловік.
– А ви злодій? – одночасно спитали Квітка й Олекса та почали відступати назад.
– Злодій, але не бійтеся, вас не скривджу, заберу лише монету, – відповів він і помітив Юрка з Квітославою, що поверталися. Не кажучи більше ні слова він повернувся та побіг. Юрко відразу ж кинувся до дітей.
– Хто це? Що він тут робив?
– Це злодій!
– Він забрав мою монету!
– Негідник, – тільки й вимовив Юрко, вихопив шаблю та кинувся навздогін.
Бородань мчав до річки не озираючись. Вид оголеної шаблі надавав йому сил, але потроху він став втомлюватися. Відстань між ним та Юрком зменшувалася і здавалося ось-ось хлопчина його наздожене. Дихання переслідувача ставало все чутнішим і злодій викинув монету, сподіваючись виграти хоча б трохи часу, поки хлопець шукатиме її на землі. Та Юркові потрібна була не монета – він знав, що не можна дати злодієві втекти, бо він може повернутися і завдати ще більшого лиха.
Рятівна річка була все ближче, ще декілька кроків, ще крок. Плюсь! Злодій з розгону влетів у річку та став перебиратися на протилежний берег. Вода доходила йому попідруки, тож плисти не довелося. Діставшись суші він озирнувся та зареготав – хлопець не поліз у воду і тільки зі злістю дивився на нього.
– А! Ну що, зловив?!
– Зловив, – почувся за спиною чийсь голос і його шию обхопила чиясь сильна рука. У другій руці він побачив короткий меч.
– Відпусти! – злякано закричав бородань, – у мене нічого немає!
– Вже немає, – озвався інший голос, молодший, – але ми бачили, як ти щось викинув.
– Нічого я не...
– Мовчи! – почув він той же голос. Ану, хлопче, кажи що тут сталося!
– Він забрав у дівчинки монету і став тікати!
– Та не кричи ти так, я тебе і так чую, – голос став веселішим. Ану, злодюго, кажи, це правда? Що за монета?
– Я не роздивився добре, тільки помітив, що там герб князя, а з другого боку сам князь, мала сказала що це Володимир. Блискуча, мабуть, золота. Я такої ще не бачив. Відпусти мене! Прошу!
– Князь?! На монеті?! Ти такої не бачив? В'яжіть його і за мною!
Повз нього промчав кінь і лиш тепер злодій побачив співрозмовника. Це був молодий хлопець, гарно вбраний, який, не зважаючи на свій одяг, сміливо направив коня у воду, лиш підняв меч вгору, щоб не замочити. Кінь обережно ступав уперед і скоро вони вибралися на сушу. Тоді хлопець зіскочив на землю та протягнув Юркові долоню:
– Боривітер!
– Юрко, – несміливо відповів той і потиснув йому руку.
– Ходімо шукати монету!
Тим часом через річку перебиралися й інші вершники. Лише один затримався, зв'язуючи злодієві руки та ноги. Було їх, разом з Боривітром, восьмеро. Всі озброєні, на гарних конях. Вони за командою спішилися, стали один біля одного, потім присіли і обережно почали пошуки. Та все було марно, монета зникла.
– Ходімо до дівчини, – мовив Боривітер, – розпитаємо у неї що то за монета.
І вониразом пішли в бік хатинок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мандрівники у часі
AbenteuerПрикрий випадок став причиною переміщення в часі на тисячу років назад. Як вестимуть себе діти, що не можуть жити без смартфонів, в суспільстві де життя нічого не варте, а людина є товаром?
