Автоботи (Прайм)

Життя не казка, але воно таки цікаве)

<наступного дня. 16:40>
Дівчина йшла по великому коридору у потрібний їй кабінет.
Перед тим, як зайти, вона зітхнула і постукала у двері. Після дозволу увійти, дівчина потягла ручку.
Потрапивши у простору кімнату, вона побачила чоловіка, який сидів у солідному кріслі за великим робочим столом.

¿: доброго ранку, містере Шеддоу.

Шед: доброго, агент 007. Сідайте будь ласка.

¿: *трохи схвильовано* Ви не отримали звіт про вчорашнє завдання? *запитала дівчина сідаючи на крісло біля столу*

Шед: отримав, і хочу підкреслити, що я задоволений Вашою роботою. Все ідеально і чітко, як завжди. Ви наш найкращий агент, місіс Брідж)

Стеф: оу, дуже приємно це чути)

Шед: отже, Вас чекають законні вихідні, тому хочу вручити це зараз.
*дістав справу*
Переглянете, як буде хвилька, це все. Не буду Вас затримувати)

Стеф: добре, гарного Вам дня, до побачення.

*дівчина вийшла з кабінету і забравши свої речі пішла на парковку де її вже чекають*

?: а от і наш найкращий агееент!)

Стеф: Дастіне, припини кричати)

Дас: принцесо, як про твоє підвищення не кричати? Я тобою пишаюся)

Стеф: 😊

****

*Розмова по телефону*

Стеф: Дасті, я поїду за машиною, тому повернуся пізно.

Дас: ти на таксі?

Стеф: ну звичайно.

Дас: добре, тільки давай без пригод цього разу.

Стеф: та про які пригоди мова?

Дас: я пам'ятаю як ти забирала свій байк)

___________________________________________

■flashback■

*Дзвінок*

Дас: ало?

Стеф: Дасті, треба твоя допомога! *на фоні лунають чоловічі крики*

Дас: що сталося?! Де ти?! *підскочив і почав збиратись*

Стеф: на "Забутій землі", їду до мосту. За мною женуться якісь божевільні!