ВРЯТУЙ МЕНЕ JK

2 ГЛАВА

2 ГЛАВА
Не знаю скільки часу я вже в дорозі ...рух сповільнила через нестачу сил!.Я відчуваю як вони мене покидають,та стараюся терпіти...Біль вже зовсім зникла,чи це від втрати крові абож від страшенного холоду.
Ліхтарі ...я бачу ліхтарі. Невже я дісталася якогось містечка.
Так я права,з'явилися будинки по обидва боки дороги.
Трошки пройшовши мені трапляється великий паркан за ним будинок та жодного ліхтарика або ввімкнутого світла нема.
У мене з'явилася надія що будинок порожній,і я повинна туди пробратися щоб знайти бодай якісь ліки та потурбуватися про свої рани!
Якось перелізла через паркан,можна сказати це був подвиг бо паркан був біля двох метрів висоти ,та мене це не зупинило...
Підійшовши ближче до будинку я поглянула у вікна...порожньо(на першому поверсі так точно)взявшись однією рукою за віконну раму, трошки притиснувши на неї вікно відкрилося
-Дивно,подумала я,можливо просто господарі забули закрити.
Піднявшись на підвіконня я залізла в будинок.
-кухня,чудово. Знаючи що в більшості аптечка знаходиться саме в ній я трошки посміхнулася.не вмикаючи світло ,під місячним сяйвом я почала відкривати шухляди в пошуках аптечки.
Перевіривши майже кожну поличку я нічого не знайшла,сівши біля останньої полички я чую якийсь шум позаду мене ...
-ррр. обертаючить я бачу величезного собаку.
Це доберман наскільки мені відомо.
Він дивиться на мене та гарчить немов хоче накинутися на мене та відірвати шматок моєї плоті
-ццц маленький спокійно,я почала обережна вставати ,очима шукаючи шлях для втечі.Та все марно
Через хвилину по сходах спускається він...!!!

*ЧОНГУК

Я спокійно сплю,біля ліжка як завжди спить мій пес БАМ .Як раптом з кухні чути як хтось відкриває і закриває шухляди . Тихо відкриваючи двері ми спускаємося до низу.Бам як завжди біжить в перед і я чую...
-ццц маленький спокійно(говорила вона англійською)
Це дівчина?Якого дідька вона робить у мене в будинку
Я помалу зайшов на кухню,відразу побачив силует дівчини в темряві,світло поки не вмикав
-Що тут коїться?ти як сюди потрапила?
Тримаючи мобільний у руці я сказав
-я викликаю поліцію ,нехай заберуть тебе!Як взагалі можна влізти до когось в будинок щоб щось викрасти?!
Вона мовчала,мені здається що вона не розуміє корейської.Не чекаючи її відповіді я вмикаю світло .
Попереду мене стоїть молода дівчина років 18-20 одягнена в білу футболку, сірі спортивні штани але на ногах небуло нічого.Вона боса
-якого біса?! Крикнув я,вона здригнулася.
Я її лякаю!
Трошки придивившись я бачу синці та подряпини у неї на обличчі та руках.поглянувши на її ноги,в мене в голові промайнули запитання Вона ішла боса по снігу?Що з нею трапилося?
Я спробував підійти до неї,та вона відступили
*Боїться*
По заду неї на вікні я побачив відбиток руки,точніше відбиток окривавленої руки.
Вона не крадійка?
-тобі потрібна допомога ?(запитав я англійською)
Вона подивилася на мене великими очима в яких було багато болю.
-ні,пробачте що влізла у ваш будинок.Я як омога скоріше піду звідси.Ще раз пробачте
Вона повернулася до вхідних дверей,однією рукою вона спробувала відкрити замок а іншу притискала до животика.
Вона що поранена?Та щож все таки з нею трапилося?!
Дівчина відкрила двері ,здригнулася від холодного повітря,хотіла вийти але не встигла.Я бачу як вона падає...підхоплюю її...вона без свідомості.
-ЧОРТ ЗАБИРАЙ,Я лаючись несу її на диван у вітальні,обережно поклавши ,підсунувши її голову на подушку ,дістаю з кармана телефон та телефоную свому другу лякарю!
-привіт хьон,пробач що так пізно телефоную але мені потрібна твоя допомога
-Чон з тобою щось трапилося?
-Ні я впорядку,але ти потрібен мені тут як омога швидше
-Буду за 15 хв
Через декілька хвилин до мене у двір заїхала знайома мені машина
Відкриваючи двері ми привіталися
-Привіт Чон

-привіт хьон

- ну розказуй!

-О ні,я краще покажу

Провівши його у вітальню я показав рукою на непритомне тіло

-це хто?запитав хьон

- чесно кажучи уявлення немаю,я знайшов її у себе на кухні.Вона пробралася через вікно.
Вигляд у неї не найкращий.Можеш оглянути її?

-так звісно,а ти поки приготуй мені кави

- добре

Поки я готував нам каву ,він вже увійшов на кухню

-Чоне...тихо промовив він.

-як вона?

-по-перше вона у жахливому стані,дуже багато старих та нових ран. Сильне не доїдання,аж кістки видно.Страшно на неї дивитися.Та колота рана на животі,я її обробив і зашив.

-нічого собі,що все ж таки з нею трапилося?!

-уявлення немаю,але можу сказати що таке насильство вона терпіла не один місяць.

Ми переглянулися,та мовчки почали пити каву

-Чоне,їй потрібен догляд.Я дав їй снодійне тож найближчим часом вона мирно спатиме.А коли прокинеться дай їй ці пігулки 3 рази в день,це антибіотик .

-що мені з нею робити далі? Здати в поліцію?

-незнаю Чоне,це тобі вирішувати!Тепер я поїду додому спати.

-Дякую Хьон.

-завжди радий допомогти друже.Матимеш запитання дзвони.

-бувай

Він поїхав .
Я зайшовши у вітальню тихо сів біля дівчини і дивися .В голові тисячі запитань

-ти відповіси на всі мої запитання коли прокинешся. Тихо сказав я ,та накрив її одіялом .Забравши Бома ми піднялися у спальню та лягли далі спати.
Хоч після таких подій я не впевнений що зможу заснути,та хоча б буду намагатися це зробити.

....