ВРЯТУЙ МЕНЕ JK

7 ГЛАВА

Я зайшла у кімнату,вона була дуже простора та чиста.
Посеред кімнати стояло велике ліжко ,біля його столик на якому стояв маленький холодильничок.
Довго не думаючи я лягла на ліжко,накрилася одіялом яке було неймовірно тепле та м'яке немов хмаринка,і відразу заснула...

Прокинулася я в гарному гуморі,мені навіть не було страшно від того що я в чужому будинку.Я доволі добре виспалася,на годиннику було вже 5та вечора... Чудово,можливо сьогодні  наважуся все розповісти Чонгуку ...Вставши з ліжка я пішла у ванну одягнути свої речі,але їх там не було.
-дивно ,буркнула я. Вирішила піти запитати у Чонгука,можливо він їх бачив

Спустившись по сходах у них я побачила на дивані біля телевізора лише п'ятеро хлопців...
-привіт.Сказала я. Але у відповідь отримала лише кивки головою.
Я попрямувала у кухню.Там сидів Чонгук
-привіт,з усмішкою привіталася я. Вчора я залишила свої речі у ванній,ти їх випадково не бачив?
Вони на кріслі,холодно відповів він
Я взяла речі,і швиденько пішла переодягнутися,коли закінчила спустилася назад у кухню та поклала його речі на те місце де лежали мої ...
-Дякую за речі,знову усміхаючись подякувала я!
- Є розмова,піднявши голову сказав він.
По його очах я зрозуміла що він сердитий...З мого обличчя зникла усмішка.
- поясни це..!!!протягуючи до мене конверт з квитком сказав він.
-о ц...
-ти сталкер?видав він
-що?
Я дійсно не зрозуміла чому мене зараз називають сталкером!
- поясни що в біса коїться? Голосніше сказав він
- я тебе не розу....
Не давши мені договорити він почав кричати
-ти це все спеціально?
-Чонгуку,я зараз дійсно не розумію що сталося!
- О ,та перестань все грати у цю гру!Ти прокралася до мене в будинок щоб зробити фото? А може тобі потрібно від мене щось інше? Я як йолоп допоміг тобі,навіть повірив що з тобою дійсно щось сталося.Та ти напевно просто мала якийсь план!.
-послухай...
Знову не давши мені закінчити він починає підходити до мене.
-КАЖИ ПРАВДУ!Кричав він на мене.-ЯК ДОВГО ТИ СТЕЖИЛА ЗА МНОЮ?ЩО ТИ ВЗНАЛА? НА КОГО ПРАЦЮЄШ?
Взавши і трусивши мене за плечі далі кричав він
-Я дійсно не розумію,якщо це про конверт то там білет на концерт куди я мала піти з подругою.
Він штовхнув мене,я спідкнувшись об поріг чуть не впала,та мене щось зупинило.Я вирівнялася та повернула голову,передімною стояв Намджун
-Я тобі почав довіряти,а ти просто ще одна шалена фанатка.трошки тихіше сказав він.
-чия я фанатка?з подивом подивилася я на нього ...
-НЕ РОБИ З СЕБЕ ДУРОЧКУ!Знову перейшов він на крик.
Мій страх почав проявлятися,очі вже в сльозах а руки і ноги трусяться...
-я...нічого не змогла витягнути з себе
- Ти знаєш хто ми? Втрутився в розмову Намджун.
- пробач,я запам'ятала лише тебе та його ,показала рукою на Чонгука.Повернувши голову у бік я побачила що вже всі хто сидів на дивані мовчки стоять та дивляться на мене!
-Нам,не вір їй.Вона брехуха! Вона знала до кого лізе в будинок! Та план не спрацював!!!Так Лія Берт??? Звернувся він до мене на прізвище.
- я...я ...н-н-е розумію тебе !
- о ,так? Зараз поліція все з'ясує!
Я бачу які він дістає з кармалну телефон...
- Чон,заспокойся! Сказав Намджун...
- Я не хочу заспокоюватися,вона має отримати своє! Від його слів мене стало погано...я почала задкувати до вхідних дверей.
- ти хочеш піти? Запитав Чонгук!
Я вже не відповідаючи,відкриваю вхідні двері,і починаю бігти до дороги.За мною я чую голос Чонгука який кричав,стій...
"Він біжить за мною?"подумала я...
Вибігши на дорогу мене чуть не збиває машина,вона зупиняється та я встигаю покласти рука на її копот!З машини виходить друг Чонгука,здається його звати Шуга.
-З тобою все добре?Запитав він
Я повернувшись до будинку побачила як всі хлопці вийшли з нього і просто стояли та дивилися на мене....відпустивши копот я побігла в протилежну сторону
-Лія ,зупинися...Кричав мені Шуга
Я знову у щось влипла?мої думки переміщалися...з думок мене витягнули скло під ногами!
-ай,сказала тихо я .Зовсім забула що я босоніж...знову все повторюється.Я біжу,навкруги сніг
Незнаю як довго я ішла чи бігла,але я доволі добре замерзла.Побачивши автобусну зупинку нарешті присіла та обняла свої коліна руками.Сльози якось самі собою ішли.А в голові були запитання,на які я не маю відповіді!
На дворі вже доволі темно,і дуже холодно,я засинаю...та мене будить чиясь тепла рука.
- привіт дитинко,у тебе все гаразд?Піднявши голову,я бачу жіночку середніх літ!
- так,хриплим голосом відповіла я
- ти замерзла
- я просто чекаю почекаю друзів.Збрехала я,скоріше чекаю вже своєї смерті,бо жити мені щось і не хочеться!
- я зрозуміла,ось мій автобус. Дитинко,ти захворієш,тримай хоча б курточку.Дістаіши з пакета теплу куртку дала вона мені .Це моєї внучки,думаю вона було б не проти.Усміхнулася вона ,та пішла в автобус.
-дякую,одягаючи курточку сказала я.
Я сиділа та незнала що робити,відчуваю що мене кидає то в жар то в холод.
-хочеться спати,тихо говорю я.
Може так я і помру...мої думки припиняються,та я поринаю у сон...