ВРЯТУЙ МЕНЕ JK

5 ГЛАВА

*Лія*

-мені нІчого не потібно,я лиш попрошу якісь спортивки.футболку та теплі носочки.А ще чи можу я сходити у душ..сказала я корейською

-так звісно.я тобі все принесу,рушник є у ванній ,вона на другму поверсі перші двері зліва .відпоів він

потім вони підняли на мене очі і в один голос запитали...

-ти знаєш корейську...

ПОВЕРНЕМОСЯ НА КІЛЬКА ГОДИН НАЗАД.

як я прокинулася від того що мене хтось трусить,я трошки перелякалася.передімною стояв той хлопчина який вчора мене застав на кухні.Я злякалася бо думала що я не спала і це все було на яву.
він відпустив моїплечі ,і я швидко встаючи побігла до кутку кімнати,мені було сташно .що зараз зі мною буде відбуватися теж саме що і в ому підвалі....
я вже не памятаю що я йому говорила.але він дуже швидко вийшов з вітальні.
навіть не зрозумівши коли,та я прамо там обіймаючи свої коліна руками поринула в сон.

відкривши очі я досі була в цій самій позі,на томуж масці.

прийшоши до тями.я почула гомін який доноситься з кухні...прислухавшись розумію що там багато чоловічих голосів...

Я вирішила встати та трошки послухати про що вони говоряіть,один з них як я зрозуміла це був господар будинку розповідав іншим про вчорашню історію яка сталася на кухні.
я трошки висунула голову за двері,в надії що почую щось цікаве і мене ніхто не побачить... Все-таки він не зрозумів що я знаю корейську,може я почую його плани на мене...
та підійшовш трошки ближче до дверей вони повернулися і на мене пристально подивилися 7 хлопців...

-Привіт незнайомка,сказав один з них усміхаючись,як я зрозуміла то він добре знає англійську

-Ви теж будете знущатися з мене?Випалила я.

Його усмішка зникла...Всі інші повернулися до нього. Він все гарно їм переклав,і я все розуміла що вони між собою говорять але не показувала того...
Мені здалося що вони хороші хлопці,та було страшно це признавати...

-Ні! Ти що.Ми не хочемо причинити тобі зла,мовив він...
Чомусь у мене в голові зявилося ще одне запитання,і я знову випалила своє наступне запитання...
- Справді? І не будите мене продавати? Кинула я ,його усмішка зникла.

Він повернувся до хлопців і знову все чемно переклав...Вони поглянули на мене,мені булу страшно.страшно від думки що зараз щось вони почнуть говорити по корейськи.моливо почнуть думати якийсь план, що зі мною робити далі.
Та на диво цього не сталося.Я почула як вони перешіптуються та роблять висновки щож все-таки зі мною сталося.....

Ні,ми нічого поганого робити не збираємося. Знову вілповів він англійською

Добре...Далі ми трошки з ним поговорили ,я хотіла забратися звідси як омога далі,але хлопці трошки порозмовлявши вмовили мене залишитися.я вдічна їм,хоч в сеедині мене вирував страх незнання, що буде зі мною далі..
- Доречі.як тебе звати,знову звернувся до мене він.той хто говорить англійською.
-Я Лія
-Звідки ти
-Нью Йорк
-О. Я ЗДАЄЬСЯ ЗРОЗУМІВ ЩО ВОНА КАЖЕ. один з хлопців так голосно це сказав що я здригнулася від страху та відступила...
Хлопець який зі мною говорив англійською швидко повернувся до того і сказав...
Чімін ,ти ідіот...вона тільки почала щось говорити як тобі потрібно було заволати...
В душі мені стало смішно,але признатися їм що я розумію корейську не хотілося.
Той(ідіот)вибачився.
Далі хлопець продовжував говорити англійською.
-Доречі . Ми ще не познайомилися до кінця,сказав він, та почав називати імена всіх присутніх тут...

Чесно я запам'ятала лише господаря будинку,та того хто зі мною говорив англійською.
Приємно познайомитися,навіть не помітивши але я усміхнулася . Вони дійсно милі . Ми ще трошки поговорили,хлопці
приготували обід чи то може вже вечеря і ми сіли їсти...
Коли хлопці почали говорити що мені потрібно купити речі,я довго не думаючи випалила вже корейською що мені нічого не потрібно,та я хотіла б сходити у душ...
Далі вони повернулися до мене ,та з широко відкритим ротом запитали...
-почекай,ти знаєш корейську???
В моїй голові почався творитися повний безлад.не знаючи як та що відповісти я просто опустила погляд і тихо встаючи зі столу сказала
-Пробачте...І почала потрошки відходити від столу,стало якось трошки лячно...подумки я сварила себе за те що не думаючи відповіла не англійською.і що тепер буде?що зараз робиться у них в голові?вони напевно зараз думають як мене вигнати...
Або ще гірше...Яка ж я дурна.Треба швидше забиратися звідси...Я почала задкувати назад до дверей не піднімаючи голови.Серце почало страшенно битися,напевно це від страху.
Та мене зупинив голос...