ВРЯТУЙ МЕНЕ JK

9 ГЛАВА

*Лія*

Крізь сон, я відчуваю як мене трусить.Напевно у мене температура...Та я вже цим не переймаюся,подумки  вже помираю...Є надія,що це буде швидко,і весь мій кошмар закінчиться.Морально я померла ще тоді як потрапила в той клятий підвал.Ну а фізично я виживаю...Кляте життя....мені лиш 20...а я вже хочу померти!
Мій розум відключається,я глибоко поринаю у сон.
Я намагаюся відкрити очі,це тяжко.Мої повіки здаються страшенно тяжкі .Знову пустота...
Не знаю скільки пройшло часу,та я нарешті змогла відкрити очі,...
Кімната,знову та сама кімната в будинку Чонгука...він мене знайшов?!
-ЧОРТ,я говорю намагаючись піднятися...
Двері відкриваються і я бачу його ...
-Лія не вставай,у тебе крапельниця ....влетівши в кімнату зупинив мене Чонгук

Я взявшись рукою за голку,висмикнула її зі своєї вени...Бачу як він підходить ближче...
- н-н-е підходь,запинаючись говорю я.
Спробувала швидко піднятися з ліжка,та ноги мене зовсім не тримають.Опершись об ліжко я пробую обійти Чонгука
-у тебе був жар,сказав він.Ти пролежала без свідомості три дні!
-не потрібно було мене сюди привозити,вже з'являються сльози від страху!Просто дай мені спокійно померти.я підійшла до нього.Або просто вбий мене сам....Вже в істериці почала говорити я
-Лія...я....
-не треба,мовчи....я просто заберуся з цього будинку...я помалу почала крокувати до дверей які вели з кімнати.
-Пробач мене,я не так тебе зрозумів.Я думав ти божевільна фанатка,яка спеціально пробралася до мене в будинок . Я навіть не дав тобі слова,вибач.Тараторив він
- Я намагалася тобі сказати,намагалася розповісти все ....та ти ... це не важливо.
Я мовчки оминула його,але ноги мене досі погано тримають,мало що не падаю та він мене підхоплює...
- не зачіпай мене ,швидко ставши на ноги я прибрала його руки від себе. Не торкайся мене.
-Лія,мені дійсно прикро...
-мені вже всерівно,прикро тобі чи ні ... Кажу до нього я вже доходячи до сходів які ведуть на перший поверх..
- Ми можемо спокійно поговорити.Він почав голосніше до мене говорити.В його голосі я відчувала стурбованість
- я просто хочу піти з цього клятого будинку,мені потрібно покінчити з цим усім...Я втомилася !!! Я намагалася тобі пояснити все...почала знову повторювати я ,вже спустившись на перший поверх...
- ти навіть не дав мені щось сказати ,почав кричати на мене,в чомусь звинувачувати, а я дійсно нічого не зробила тобі. Сльози самі собою почали іти ....
- Лія ...хотів знову він щось сказати та я не дала
-Досить,я правда дуже втомилася! Не торкайся мене ...Пройшовши у вітальню,я бачу ще 6 хлопців,які вже стояли та дивилися на мене...
Моє тіло шалено баліло,напевно від хвороби,яку я досі відчуваю...Мої ступні пульсувати,я згадала як пройшлася по склу...та мене нічого не могло зупинити.Я хотіла піти звідси,а далі будь що буде!
-Лія...ми все знаємо.Почав говорити Намджун
- То тепер ви відпустите мене ? Почала кричати я...напевно у мене почалася панічна атака.
Він почав підходити до мене....
- вислухай нас,будь ласка.Урокувавши в мою сторону говорив він
Я почала задкувати назад,та моя спина торкнулася когось,обернувшись я побачила Чонгука...
- ні...ні ...ні .Відійшовши від нього я швидко побігла до вхідних дверей
- Прошу зачекай,чула я його голос за спиною
Я не могла зупинитися,все що мені зараз потрібно,це покінчити з цим раз і назавжди.Відкривши вхідні двері я побачила чоловіка. Трохи відступивши назад я запитала
- ви хто?
- привіт,я лікар...чому ти встала?Тобі неможна цього робити! Відав він
- мені здається у неї панічна атака,вона всього боїться!Почула я голос Чонгука
- Заспокойся,говорив до мене лікар
- я просто хочу піти,почала голосніше казати я...
- Чоне,мені потрібно щоб ти її потримав,а я вкою заспокійливе.Говорив лікар
- що? Здивована спитала я...НІ Я НЕ ХОЧУ,НЕ ЧІПАЙТЕ МЕНЕ...Я відчула як мене зі спини обійнли сильні руки та підняли над землею...
- ВІДПУСТИ МЕНЕ,НЕГАЙНО ...ПРОСТО ВІДПУСТІТЬ МЕНЕ ЗВІДСИ,ПРОШУ.
Я відчула як мені щось вкололи,мої сльози не зупинялися...я далі просила щоб мене відпустили.Пройшло декілька хвилин,і я відчуваю що починаю знову засинати...
- я не хочу спати,тихо кажу я. Та якщо я все ж засну,можна я не прокинуся вже ніколи? Почала тараторити я.
Розумію,що мене досі тримає Чонгук я відчуваю як я разом з ним опускаюся на землю,він досі міцно мене тримає
- Лія,заспокойся.Тобі потрібно поспати але як ти прокинешся,ми про все спокійно поговоримо.Говорив він пошепки.
- я не хочу з вами говорити,та не хочу прокидатися...після цих слів я знову поринаю в солодкий сон
Ось і знову та пустота.....