Я повертаюся думками до того часу, коли був частиною однiеi з таких дивовижних команд. Це було на початку 1960-х, коли я навчався у Вiйськовiй академii Сполучених Штатiв, бiльш вiдомiй як Вест-Пойнт. В останнiй рiк там я був призначений iнструктором моеi кадетськоi роти L2, яку ще називали «Вiльною парою»[10 - Пара винищувачiв, завданням яких е спостереження за ходом бою тазнищення окремих лiтакiв супротивника. (Прим. перекл.)].
У 1963 р. у Вест-Пойнтi було двадцять чотири роти з номерами вiд A1 до M1 та вiд A2 до M2. Тричi на тиждень цi роти виходили на плац i карбували крок у повнiй параднiй формi, з гвинтiвками на плечi та шаблями на боцi, бiлими ременями та погонами. Цi параднi шикування були в Академii справжнiми змаганнями протягом майже двох столiть. На той час наша рота вже бiльш як сто рокiв пасла заднiх у загальному залiку.
Інструктор не мае прямоi влади. Вiн не входить до командування ротою. Нiхто йому не пiдпорядковуеться. Нiхто не зобов'язаний робити те, що вiн каже. Але пiсля кожного параду всi iнструктори збираються разом i оцiнюють кожну роту за рiзноманiтними критерiями. Як iнструктор, я вирiшив, що можу зробити ситуацiю бiльш зрозумiлою для кадетiв. Я пiдготував кольоровi схеми того, що йшло правильно, i того, що йшло неправильно, а потiм розвiсив iх у казармi, де всi хлопцi з моеi роти могли бачити iх кожного дня.
Спочатку зауваження були простими. «Чарлi встромив шаблю в багнюку». «Джим не розвернувся синхронно з усiма».
«Салют Дейва вийшов недостатньо чiтким». Не було жодних покарань чи звинувачень. Були просто факти, викладенi всiма iншими iнструкторами пiд час оцiнювання. Однак це були причини, чому L2 посiдала останнi мiсця в рейтингу.
Через кiлька тижнiв кадети вiдточили свою технiку шикувань, але рота продовжувала отримувати низькi оцiнки. Залишалась одна причина - ii командир. Його команди були недостатньо чiткими i вiддавалися не тодi, коли треба. Звичайно, менi довелось вiддуватися за критику командира, але у вiдповiдь я просто казав: «Оцiнки е оцiнки. Я лише показую вам, що вони означають. Кадети зробили все, що вiд них залежало. Тепер проблема у вас. Чи хочете ви ii виправити? Чи збираетесь програвати вiчно?» Через кiлька тижнiв L2 стала найкращою ротою у Вест-Пойнтi.
Найшанованiшим кадетом в iсторii Академii був генерал Дуглас Мак-Артур. Вiн мав найвищi оцiнки з усiх кадетiв, якi звiдти випустились, i був провiдним полководцем в обох свiтових вiйнах. Як генерала армii та кавалера медалi Пошани, у кадетському корпусi його особливо поважали.
За рiк до того як я став iнструктором своеi роти, у травнi 1962-го, вiн виступив у нас зi своею останньою промовою. Щоб повнiстю зрозумiти ii вплив на кадетiв, ви маете належним чином уявити собi цю сцену. У величезнiй кам'янiй залi з масивними колонами та гiгантськими люстрами, що звисають зi стелi, зiбрались три тисячi чоловiкiв у сiрiй кадетськiй формi. Бiля однiеi стiни над усiею залою здiймався помiст заввишки в десять метрiв. Генерал Мак-Артур, тодi вже доволi немiчний, зiйшов на помiст i виступив iз промовою, яку сьогоднi називають «Довга сiра лiнiя» (за кольором форми кадетiв).
Ви - цемент, який з'еднуе всю будiвлю нашоi нацiональноi системи оборони. З ваших лав виходять видатнi полководцi, якi беруть у своi руки долю Нацii, коли зазвучать набати вiйни.
Довга сiра лiнiя нiколи нас не пiдводила. І, якщо вам доведеться пiти в бiй, мiльйони солдатських душ в оливковому, хакi, синьому та сiрому пiднiмуться з-пiд своiх бiлих хрестiв, карбуючи цi магiчнi слова: Обов'язок, Честь, Батькiвщина[11 - MacArthur, Douglas. «The Long Gray Line.» Промова в Академii Вест-Пойнт, штат Нью-Йорк, 1962 р.].
Я пам'ятаю, як при цьому всiм здалося, що за спиною Мак-Артура, який залишав кадетам свiй останнiй заповiт, дiйсно вишикувався цей легiон солдатських душ. І три тисячi мужнiх чоловiкiв, загартованих для вiйни, яким не так легко заплакати, не могли стримати слiз.
Увi снi я знову чую гуркiт гармат, автоматнi черги, дивне та скорботне гудiння поля бою. Але наприкiнцi своiх днiв я подумки повертаюся до Вест-Пойнту. Адже там завжди лунають цi слова: Обов'язок, Честь, Батькiвщина.
Сьогоднi моя остання вечiрня повiрка разом iз вами. Але я хочу, щоб ви знали: коли я пiду назавжди, моi останнi свiдомi думки будуть про кадетський корпус, знову i знову[12 - Там само.].
Досi кожен кадет в Академii перед випуском зобов'язаний вивчити цю промову напам'ять, рядок за рядком, слово за словом. Вона стала духовною настановою кадетського корпусу та офiцерського корпусу США загалом: Обов'язок, Честь, Батькiвщина.
Майже через рiк пiсля тiеi промови генерал Мак-Артур помер. Потрiбно було обрати одну з рот для урочистого маршу на його похоронi. І що ви думаете? Пiд траурний барабанний бiй за катафалком, що вiз труну одного з найвидатнiших генералiв Америки, iшла «Вiльна пара» - рота, яка понад сто рокiв була найгiршою серед кадетiв.
Через кiлька мiсяцiв пiсля похорону я востанне марширував зi своею ротою пiд час церемонii випуску з Вест-Пойнту. Марширували всi двадцять чотири роти, i через ii мiсце в алфавiтi L2 йшла передостанньою. Пiсля церемонii мiй майбутнiй тесть спитав мене:
- Оця рота, друга з кiнця. Вони вiдрiзнялися вiд усiх решти. Іншi маршували, а вони, здавалось, не торкалися землi. Хто це був?
- Це була моя рота. - сказав я йому. - Цi люди ховали генерала Мак-Артура.
Моя рота досягла надзвичайностi.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Навчись робити вдвiчi бiльше за менший час.
Short StoryЦе розповiдь автора, на своєму досвіді, про народження та вдосконалення нової системи цiнностей, у якiй люди важливiшi за процеси, а реакцiя на змiни суттевiша, нiж дотримання плану.
