гітаристка

частина 8

//уявимо, що тур вже пройшов, перемістимося до моменту, коли новий рік, і в наступних частинах також пропустимо тур//
Люблін. 31 грудня.
усі вирішили зібратися в номері Вільяма та Адама. уже накрили досить скромний стіл: кілька пачок чипсів, шампанське, вино, вода, якісь бутерброди. нарешті загальна метушня припинилась і всі, сівши навколо столу, почали щось бурно обговорювати. Евві похмуро поглядала на годинник, на алкоголь, на всіх членів групи, на Каспера, тоді знову на годинник. накінець-то її інстинкт самозбереження взяв своє. вона підвелася.
—ви тут, мабуть, святкуйте, я піду в номер. мені потрібно дещо підправити ще на гітарі.
—розслабся, це ж свято!—посміхнувся Ян, але побачивши якесь занепокоєнні на її обличчі, одразу ж додав:—але якщо тобі так потрібно, то можеш іти. ще раз із Новим роком!
—дякую. вас всіх теж з новим роком!
Евві пулею вискочила звідти.
«а якщо вони напʼються? якщо напʼється Ян? що робити тоді буду? для чого взагалі той алкоголь на новий рік?»
шалений страх вдарив її десь у живіт і дівчина побігла до номеру, який ділила з Яном.
спочатку вона не знала, що і робити. грати на гітарі? зараз Ев надто налякана для цього. погортати соц. мережі? набридло. малювати? що малювати? читати? а це непоганий варіант. але вона не взяла жодної книжки із собою.
тоді єдине, що її врятувало — це спогад про свою подругу.
швидко набравши номер Аліші, вона приставила слухавку до вуха.
А: ало, що трапилось?
Е: ало, нічого особливого. як там, святкуєш?
А: якби ж то. я собі тортик спекла, щас сама в квартирі зʼїм його і ляжу спати.
Е: а чому з сімʼєю не зустрінешся?
А: та там знову якісь тітки будуть мене мучати цими запитаннями потипу «ой, а женіх уже є?»
Е: а, тоді ясно
А: ну. а ти чого не святкуєш?
Е: да таке, там всі хлопці, ще й алкоголь пити будуть. невідомо, що вони там з похмілля зробити можуть.
А: ммм, ну це розумно.
*у новий рік*
—то що, хлопці, випʼєм за нас?—Войцех підняв повний бокал вина.
—мг, зараз коли собі наллю—Ян потягнувся до пляшки з газировкою.
—ну ти чого? випий хоч раз—заохотив Вільям.
—та ну, ви ж знаєте, я не пʼю.
—мм, який правильний—буркнув Каспер, але його всі проігнорували.
—тим більше я у номері з Евві, не знаю, що можу пʼяний з нею зробити.
—ось власне, пий і не вимахуйся.
—Каспере, ти ідіот? я тобі ще раз повторюю: я можу щось погане з Ев зробити.
—ну.
—що ну?
—ой, нічого ти не розумієш—Каспер взяв ковток шампанського.
Ян закотив очі.
—слухай, Яне, ти так за неї переймаєшся останнім часом, з чим це узагалі повʼязано?—поцікавився Войцех.
—може з тим, що ми близькі друзі?
—я думаю, в тебе є певні почуття до неї.—не полишав своє барабанщик.
—з чого ти це взяв?
—ну ти вічно трешся коло неї, вона вічно біля тебе ходить, ви разом якось завжди.
—кажу ж, друзі просто.
—ну, як знаєш. друзям брехати, айайай...
через деякий час всі були досить пʼяні, а Ян просто шалено змучився.
—давайте я вас по номерам заведу і піду спати накінець-то.
—та не, дядь, я їх відведу, ти йди—запевнив його ще не дуже пʼяний Войцех.
Ян кивнув і пішов до себе в номер.
Евві сиділа на краю ліжка спиною до дверей, коли тут вони відчинилися та через деякий час почувся ніжний голос:
—чого ще не спиш?
дівчина різко повернулась.
—ти... не дуже пʼяний?
—чого ж ти. я не пив навіть.
—ладно, по тобі видно.
Ян підійшов і сів біля неї.
—я не чув, щоб ти грала на гітарі. то чого ти пішла від нас?
—цього я і боялася, пʼяних.
—оу, розумію тебе.
вони посиділи в тиші ще декілька секунд, після чого Ян відсів трохи далі.
—я вже мабуть спати лягати буду. ти теж?
—не знаю. щось заснути зовсім не вдається. я вже намагалась—Евві протерла очі.
єдине, до чого додумався Ян, це обійняти дівчину та притулити до себе. одразу ж після цього подумав: «що я роблю?» і трохи розслабив руки, щоб Евві якщо що змогла вивільнитись, але вона навіть не поворухнулась. щоб не було дуже незручно, він тихо сказав:
—надобраніч..
—надобраніч....