гітаристка

частина 13

—дякую, допобачення!
—допобачення, сподіваюсь, ви тут востаннє!
Евві захихотіла. при звичайних обставинах це здавалося б грубо та агресивно, але беручи до уваги, що вона нарешті виписалася з лікарні — це навпаки дружелюбна фраза.
нарешті добравшись додому, Евві голосно зітхнула і одразу ж побігла шукати телефон. на кухні не було особливо весело: сліди крові на та коврику... рудоволоса здригнулася, згадуючи, що це її кров. щоправда, вона не думала, що вдасться врятувати життя цього прекрасного, білого, пухнастого коврика, тому, прийдеться купувати новий. але не зараз. зараз вона думала тільки про Яна.
взявши телефон, вона швидко набрала номер хлопця.
Е: ало, Ян!!
Ян: як тобі там з Каспером?
Е: ти про що узагалі?
Ян: не роби вигляд, ніби не знаєш. пропустила літак, бо була з каспером, нам прийшлося шукати гітариста, жодних новин, не дзвониш, не пишеш.
Е: так ти послухай просто, я тобі поясню все...
Ян: що поясниш? те, що тобі просто з ним було дуже весело, поки нам прийшлося шукати заміну тобі? те, що ти обіцяла прийти, але залишилася з цим ідіотом?
Е: просто вислухай, Ян...
Ян: чесно, від тебе такого не очікував. я тобі телефонував перед цим, ти казала, що все нормально. якби було щось справді важливе, то ти би попередила. а ти ось так просто нас залишаєш.
Е: Ян...
Ян: навіть не сказала нічого. і не думай, до я нічого не зна...
Е: ЯН!!!!
Ян: ...
Е: Я МОГЛА ПОМЕРТИ!!! Я МОГЛА ПОМЕРТИ, ЯН, І ТОДІ МИ БИ ВЗАГАЛІ ЗАРАЗ З ТОБОЮ НЕ РОЗМОВЛЯЛИ!!! КАСПЕР БУВ У МЕНЕ, ТОМУ ЩО ВІН ХОТІВ МЕНЕ ВБИТИ!!! ЯКБИ НЕ СУСІДИ, Я БИ ЗАРАЗ ЛЕЖАЛА МЕРТВА ДЕСЬ ПІД ЗЕМЛЕЮ, А ТИ ДУМАЄШ ПРО ТЕ, ЯК ВАМ ПРИЙШЛОСЯ НАПРЯГТИ СВОЮ ЗАЙВУ ХРОМОСОМУ, ЩОБ ЗНАЙТИ ГІТАРИСТА?! ТИ НАВІТЬ НЕ ВИСЛУХАВ МЕНЕ!
Ян: пробач, я не знав...
Е: ПІШОВ ТИ!
Евві кинула слухавку.
у горлі рудоволосої зʼявився якись ком. вона ледве могла дихати. надія зовсім зникла.
«якби ти справді була потрібна тобі, він би не говорив поперед тебе... ти просто наївна дурепа, Ев. просто наївна дурепа, яка сподівається, що буде комусь потрібна крім сімʼї та трьох подруг — Деббі, Арії та Лікс. тепер у тебе нема нікогоб крім них...»
*у Яна*
Ян стояв нерухомо, стискаючи телефон у тремтячих руках. як він міг так вчинити з Евві? чому він справді не послухав її? тепер він не поверне її довіру. якби можна було повернути час назад...
*білім білім тип телефон дзвонить*
Во: ало, як поговорили?
Ян: погано. я, ідіот, не вислухав її, а виявилось, що вона померти могла.
Во: просто відмазку першу-ліпшу придумала, а ти, дурник, повівся.
Ян: ні. я не можу їй не вірити.
Во: ну як хочеш, але я тобі чесно кажу: за ніс буде водити, ти й не помітиш.
Ян просто кинув слухавку. Войцех не розумів. Евві ще ніколи не брехала Яну. хлопець повністю довіряв рудоволосій, і знав, що не дарма. вона і зараз не могла збрехати. просто не могла.
як можна вернути її до себе? вибачитись? подарувати щось? можна спробувати.
«завтра прийду до неї і спробую вибачитись... може, вдасться? хоча ні. завтра занадто швидко. можна спробувати через чотири дні. так. в суботу якраз піду. а що якщо не вибачить? тоді є інший варіант.»
Ян зняв з полиці книгу, вкриту пилюкою.
—ін-тер-нат—прочитав він по складах назву—Жадан і Собаки. ми читали це з нею взимку в турі. думаю, їй сподобається.