гітаристка

частина 9

//сьогодні така частина в основному з розмовами, ну бо настрій в мене сьогодні такий XDDD//
—нарешті зима закінчилась, ніколи її не любила. то сніг, то болото—Евві штовхнула ногою грудку снігу.
—згоден. тепер весна, буде легше трохи.
—мг. чудова пора: квіти, цвіт, пахне, тепліє, все інше... глянь!!! глянь на це!!!
—що вже сталось?—Ян мимоволі опустив погляд на землю.
—підсніжник! ти що, не бачиш?
Евві нахилилася, зірвала білу квіточку, обернулася і просунула її у волосся Яну.
хлопець захихотів.
—ахахахах, дякую)
—тепер маєш ще кращий вигляд! ходімо!
вони ступили вперед.
—... але є і мінуси—продовжувала Евві—це надто романтична пора. нема де погуляти, всюди ось ці парочки: ой, я тебе так кохаю! а я тебе кохаю ше більше!! ні я тебе кохаю більше!!!
—мг. спокою не дають.
—а ти спробуй вийти на вулицю восьмого березня чи чотирнадцятого лютого.
—боюсь згадувати—Ян здригнувся.
—ну-ну.
—ти, до речі, бачила, що Аліша в групу писала?
—що ми шостого числа у Францію?
—ага.
—бачила. чому нам в Польщі не лишатися? тут теж багато вроді би запитів на концерти.
—ну та можна і у Францію собі зʼїздити, відпочити.
—та ясно, у сусідів трава зеленіша.
—що?
—нічого, фразеологізм такий. ти мову на скільки здав був?
—на 190 балів. (я не знаю, яка там в Польщі система оцінювання на екзаменах, але нехай буде 200 балів)
—ну, а фразеологізмів не знаєш. ох, Яне-Яне...
—от здав би на 200, то знав би.
—ну-ну. вірю.
Ян закотив очі та почав нову тему:
—слухай, той Каспер якись підозрілий.
—ти про що?
—ну не може людина вічно така надута ходити. щось тут не так.
Евві трохи спохмурніла, згадуючи удари по лицю та по руках на репетиціях з Каспером, але нічого не сказала.
—може його так батьки виховали, чи що...—задумано буркотів Ян.
—або можливо травма у нього якась і він тепер всіх ненавидить—дівчина стенула плечима—чи проблеми в сімʼї.
—ой, зараз почнеться. то все не він, то тому що батько пішов із сімʼї, мама багато пила, та і взагалі у нього 13 аркан «диявол» по чоловічій лінії з кармічним хвостом у мінусі та з овном на марсі в сатурні, ретроградним меркурієм, а ще у нього не розвинута його чоловіча енергія.
Евві пирснула.
—навіть якщо так—продовжував Ян—то треба його витягувати з цієї сраки. навіть якщо я його вижену з групи, він ж іншим не буде давати життя.
—теж правильно, але як ти уявляєш те, як ми будемо його перевиховувати? «Каспер фу-фу, так не можна, краще піди назбирай квіточок і не будь таким злюкою, а якщо будеш гарно себе поводити, то отримаєш цукерочку».
—усе можливо. думаєш, він цукерочки не любить?
вони глянули одне одному в очі і попадали зі сміху.
//далі розмова Каспера і його якогось друга Миколая, за яку ви мені повидираєте волосся :)//
М: ало, як там твої плани?
К: все чудово. я так зрозумів, що чим більше я пʼяний — тим жорстокіший і сильніший. думаєш, вона зможе мені протистояти?
М: якщо ти зможеш все зробити правильно, друже, то ніколи.
К: ну-ну. головне з собою ще щось взяти, ножа якогось.
М: теж правильно. візьми найгострішого.
К: і найбільшого.
М: ти швидко вчишся)
К: аякже.
М: ти коли хочеш це зробити?
К: я думаю шостого числа, ми тоді маємо кудись у Францію летіти, ну то якраз у Варшаві залишусь.
М: а якщо вона кричати буде, вириватись, сусіди почують?
К: що вони там почують, я тебе прошу. зроблю все на раз два і піду собі спокійно.
М: ммм, ну як знаєш. давай, потім даш знати як все пройшло.
К: без проблем.