—я навіть не уявляю, що сьогодні буде—Евві стенула плечима.
вона вже була на концерті, але прийшла з Деббі, так би мовити, «група підтримки».
—але щось має бути. не дарма ж ти прийшла саме сьогодні.
—це теж вірно.
у ту ж мить на сцені зʼявилися Філіп, Войцех, а за ними зайшов... ні, заскочив Ян.
—на ньому кожного концерту все менше одягу—буркнула Деббі.—і ти не ревнуєш?
—серйозно? ревність — погана штука. хай собі виступає в чому хоче.
Хомʼяк стенула плечима.
пісня за піснею, емоції за емоціями. якби Евві знала, наскільки прекрасні концерти Яна, вона би приходила на кожен з них.
уже був майже кінець. рудоволоса вже готувалася до виходу.
—але перед тим, як я закінчу—роздався голос Яна—хочу запросити на сцену Евві Лордик.
зал затих. дівчина почула, як серце скажено забилося, а руки затремтіли.
—що ти задумав?—тихо пробурмотіла собі рудоволоса.
—іди швидше—Деббі штовхнула подругу.
—та іду, іду.
і ось вона вже на сцені. зʼявився надокучливий ком в горлі, через міліон поглядів на собі.
Ян витягнув з кишені срібне колечко та став на одне коліно.
зал закричав так голосно, що Евві здригнулася так прикрила долонями вуха, затремтіла, а на очах зʼявилися ледь помітні сльози. рудоволоса розуміла, що якщо вона не скаже цього зараз, то не скаже вже ніколи, але говорити просто не могла.
у той же момент Ян зрозумів, що щось іде не за планом, тому пригорнув Евві до себе.
—пробач...
дівчині стало набагато легше. вуха ніби заклало, вона намагалася забути про свої страхи та те, що хвилювало її зараз, бо поруч був він. але водночас із тим приходило розуміння, що публіці потрібно знати, тому Евві забрала мікрофон з руки Яна і тремтячим голосом відповіла на його пропозицію:
—так!!!
вокаліст посміхнувся та вивів її зі сцени під ще голосніші крики залу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
гітаристка
أدب الهواةчесно кажучи я ДУУУЖЕ сподіваюсь, що вам зайде цей фф, і ви не будете писати «сюжет банальний, мдааа, я очікувала на більше🙄», бо я дофіга і трошки сиділа над тим сюжетом, перебирала варіанти і цей був найкращий з усіх, тож сидіть і читайте, а я не...
