Ласкаво просимо до нової Герміони Ґрейнджер. Якби ви могли просто не звертати уваги на стару, яка лежить там, у кутку, побита і в синцях. Вона так і не відійшла від підлоги у ванній. Вона так і не піднялася на ноги після тієї ночі сексу та розбитого скла. Можливо, її стримувало занадто багато речей. Забагато брехні.
Занадто багато огидної брехні.
Натомість тепер це була Герміона. Відчайдушно чіпляючи цю дівчину на підлозі, благаючи її встати. Благаючи її продовжувати. Тому що раніше все було так ясно. Раніше все було так легко. Це були рівняння в її голові. У них була відповідь, навіть якщо знадобилося трохи часу, щоб її отримати. Завжди була відповідь.
Герміона не хотіла бути цією людиною. Ця людина руйнувалася.
Раніше вона збрехала професору Дамблдору. Вона зайшла туди з наміром сказати правду. Або більшу частину. Але натомість вона ледве зішкребла брехню.
Чи зробила б вона це три місяці тому? Чи погодилася б вона з тим, що деякі речі надто складні навіть для директора? Сяючий маяк надії, яким раніше був директор?
Вона сіла в крісло, слова Дамблдора пронизали її, повертаючи в реальність. Драко мав рацію. Це був світ, у якому вона зараз жила. Драко мав рацію, і вона була безпорадною. Вона не могла сказати нічого з того, що хотіла сказати. Не зараз.
Отже, вона сказала професору неправду. Це не був вихід. Бо виходу не було. Можливо, він рано чи пізно все зрозуміє. Чи це мало значення? Безсумнівно, відверта правда призведе до ще більшого болю.
Наразі це був просто шлях далі.
Спосіб поставити її понад усе. І Драко. І Гаррі. Шлях, який залишив би їх веслувати в хаосі, який вони створили, який їм доведеться прибирати протягом місяців, можливо, років, але принаймні з повітрям для дихання. Принаймні без вчителів і запитань, на які вона ледве могла сама відповісти.
Піднятися над водою, навіть якщо порятунку немає ще за сотню миль.
Але це не знімало тягаря з її плечей. Це не змінило жодної думки в її заплутаній голові. Вона не могла позбутися нічого з того, що її обтяжувало. Так, голова над водою. Зараз. Принаймні з Дамблдором. Просто щось, що дасть їм трохи більше місця. Можливо, утримає від неминучого. Нехай вони насолоджуються безладом, який вони створили.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Спрага/Water/Переклад
Fanfiction- Ти той, хто змушує мурашки бігати по моїй шкірі, коли ми стоїмо в одній кімнаті! Ти на дні Мелфой. І твій батько навіть не міг навчити тебе нічого іншого, крім того, як тягнути всіх інших разом із собою... Її чарівна паличка полетіла в сторону. |...
