Біль, сльози, секс. Кров.
І так вони – тут. Ранок після того.
Де все почалося.
Він не знав, що це було, був не в змозі думати про що-небудь навіть віддалено, нагадуючи думку відколи це все сталося. Тихий. Просто так майже безмовний, Драко сидів там на стільці в кутку її спальні. Думки ледь чутно намагалися пробитися назовні, проте для нього їх не існувало, тільки м'якість шкіри, яка відчувалась через дотик, все, що сталося, було його власним покаранням. Мовчання. Ледь відчутні потоки думок в його вухах, стійко дихаючи, позбавлений життєвої енергії, пульсації через шкіру.
Драко сидів там, у тому кріслі, нерухомий і мовчазний, відколи поклав її на ліжко декілька годин тому. Коли крізь тіні дерев за вікном її спальні не було блідого сяйва світанку. Він опустив її туди, на біле простирадло, у синцях, закривавлену й виснажену, і, можливо, вона очікувала, що він ляже поряд із нею. А може, вона очікувала, що він взагалі піде геть.
Драко виявив, що не може зробити ні те, ні інше. Тож він просто пройшов по м'якій підлозі спальні й сів. І ось тут він залишився, не дивлячись на її сплячу фігуру, не опустивши жодного погляду. Просто не міг дивилася на Герміону, коли її розбите тіло лежало там, виснажене й тихо тікало від реальності у своїх снах.
Але насправді це почалося раніше. Буквально раніше, коли вони обоє ще лежали на підлозі у ванній...
... підлога ванної кімнати. Перша зв'язна думка, що прийшла в голову Драко. Йому ще потрібно було прибрати розбите скло.
Ця думка зникла так само швидко, як і прийшла. Це не має значення. Заціпеніла тиша повернулася.
Вони лежали на прохолодних кам'яних плитках, важко дихаючи, з оголеною шкірою, синці палали, серця билися. І, мабуть, йому потрібно було щось зробити. Очевидно, йому потрібно було просто ще раз доторкнутися до неї, просто зменшити горіння своєї крові та вбити раптовий приплив божевілля, який вразив його розум, що майже почав одужувати. Бо Драко не був готовий. Він не був готовий одужати, повернутися й подумати...
...про те, що щойно сталося між ними обома. І тому так. Йому потрібно було ще раз доторкнутися до неї. Він насправді не розумів, чому і як. Він нічого не очікував у відповідь. Але він усе ще відчував поколювання в своїй руці, коли вона бездіяльно лежала на поручні крісла біля нього.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Спрага/Water/Переклад
Fanfiction- Ти той, хто змушує мурашки бігати по моїй шкірі, коли ми стоїмо в одній кімнаті! Ти на дні Мелфой. І твій батько навіть не міг навчити тебе нічого іншого, крім того, як тягнути всіх інших разом із собою... Її чарівна паличка полетіла в сторону. |...
