– Я тут подумала, ну, і... щось потрібно змінити, Драко. Я готова спробувати знову.
- Що?
Пенсі йшла за ним усю дорогу з Головного залу і загнала в куток у пустельному коридорі третього поверху.
- Ми. Я готова дати нам ще один шанс.
Драко не поснідав. Він просто... сидів і вигадував причини не вірити. Причини чому вона помиляється. Вирячився через весь зал на Грейнджер. Поттер сидів до нього спиною, а Візлі обличчям, і вбивчої зневаги в його очах вистачало, щоб опустити, відвести погляд. Але Драко лише переводив його назад на Герміону. В очікуванні, що вона підніме очі.
Жодного разу.
Вона жодного разу не глянула на нього.
- Драко, ти мене слухаєш?
Пенсі роздратовано вперла руку в бік. У всьому її образі було щось відчайдушно вразливе. Дуже незвичайне як для повії на зразок неї.
- Так, слухаю.
- Ну?
"Що НУ? Цежарт? Ти останнє, про що я думаю, Пенсі. Чесно кажучи, настільки останнє, що не впевнений, що думка про тебе взагалі колись прийде мені в голову».
Драко зітхнув.
- Слухай, Пенсі. З чого ти взяла...
- Я помітила - останнім часом з тобою щось не те. Загалом... ти такий нещасний, Драко. Напевно, через те, що ми посварилися.
- Що?
- Знаєш, мені теж погано. От я й думаю – нам просто треба спробувати помиритись. Звичайно, дещо доведеться змінити, але...
— Заткнися, Пенсі, — пробурмотів Драко, мотаючи головою. — Просто будь ласка. Заткнися. — Він почувався вичавленим, як лимон.
Якби це було будь-якого іншого дня. Якби Драко не був такий переповнений киплячою зневірою. Втраченою, без залишку, без неї. Без Грейнджер. Тоді б він розреготався на весь коридор. Через те, що Пенсі могла уявити, що їхні стосунки означають для нього більше, ніж склянку гарбузового соку за сніданком. Які, чесно кажучи, не означали майже нічого.
Зрозуміло, вона надулася через те, що їй не дали договорити, і, як завжди, вона вимагала пояснення — мовчки, підібравши губи.
— Ти несеш нісенітницю, — сказав Драко. Коротко та ясно.
- Вибач що?
— Забудь, Пенсі. Ти і я? Це була просто єбля.
- Я намагаюся дати тобі шанс, Драко! - Вона кипіла від люті.
Драко знову похитав головою.
- В мене немає на це часу. Вибач.
- Ти вибачаєшся?
Він обдумав це.
Так. Так, йому було шкода. Хіба не дивно? Йому було начхати на її почуття. Вони його не турбували, як турбували б порядну людину, але йому все одно було шкода. Тому що найбільше хотілося, щоб усе було інакше: майже хотілося відчувати все це до Пенсі, а не до Герміони. Тоді усе було б так просто. Так зручно.
- Так, Пенс. Я вибачаюся.
Пенсі виглядала так, ніби її вдарили по обличчю.
— І за що саме ти вибачаєшся, Драко? — виплюнула вона. — За повію Грейнджер? Давай скажи це. Наче я раніше не помічала цього.
Як швидко вона про це заговорила. Драко спало на думку, що Пенсі з самого початку припускала, що буде проігнорована.
- У мене до тебе немає жодних почуттів, Пенсі. Доведеться змиритися з цим.
- Відповідай на запитання, Мелфой!
Він хотів. Дійсно хотів. Викинути правду їй в обличчя, тут і зараз. Знаючи, що вона розпатякає всьому світу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Спрага/Water/Переклад
Fanfiction- Ти той, хто змушує мурашки бігати по моїй шкірі, коли ми стоїмо в одній кімнаті! Ти на дні Мелфой. І твій батько навіть не міг навчити тебе нічого іншого, крім того, як тягнути всіх інших разом із собою... Її чарівна паличка полетіла в сторону. |...
